Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Саманта:

— Схоже, хтось дуже серйозно налаштований отримати цей шолом, — сказала Саманта, похмуро. — Ми маємо бути обережними.

Габріель:

— Хто б це не був, вони знають про шолом і про те, що він у нас, — додав Габріель. — Нам потрібно посилити заходи безпеки та бути готовими до можливих нападів.

Але то була лише перша загроза. Незабаром начебто за сигналом надійшли й інші.

Пізніше того ж дня, коли магазин уже зачинявся, до дверей підійшли троє чоловіків у чорних костюмах. Їхні обличчя були приховані під темними окулярами, а рухи — точними та впевненими. Тобі, помітивши їх через вікно, відчув холодок по спині. Вони постукали у двері, і він, неохоче, відчинив.

Перший чоловік:

— Доброго вечора, — почав один із них з фальшивою усмішкою. — Ми чули, що у вас є якийсь шолом, який нас цікавить.

Тобі:

— Я не впевнений, про що ви кажете, — відповів Тобі, намагаючись зберегти спокій.

Другий чоловік:

— О, я думаю, ви розумієте, — сказав інший, підходячи ближче. — Ми тут, щоб запропонувати вам... вигідну угоду. Ви віддасте нам шолом, і ми не торкнемо вас і ваш магазин.

Третій чоловік:

— Інакше, — додав третій із загрозливою інтонацією, — у вас можуть виникнути неприємності.

Тобі знав, що не можна показувати страху. Він випростався і глянув їм у вічі.

Тобі:

- Шолом не продається, - твердо сказав він. — А тепер прошу вас покинути мою крамницю.

Чоловіки обмінялися поглядами, і один із них посміхнувся.

Перший чоловік:

— Ми повернемось, — пообіцяв він. — І цього разу запропонуємо не угоду, а ультиматум.

Вони розвернулися і вийшли, залишивши Тобі з відчуттям небезпеки, що наростає.

Увечері, коли всі зібралися в магазині, Тобі поділився тим, що відбувається з друзями. Вони розуміли, що попереду на них чекають важкі дні.

Тобі:

— Ми маємо бути готові до того, що нам можуть загрожувати, — сказав він, зібравши всіх довкола. — Ці люди явно знають про шолом більше, ніж ми. І вони не зупиняться, доки не отримають його.

Кенджі:

— Ми маємо час до подорожі, — сказав Кенджі. — Я знаю кілька людей, які можуть нам допомогти розібратися, хто ці люди і що їм потрібно.

Саманта:

— Ми також можемо спробувати з'ясувати, хто зацікавлений у шоломі, — додала Саманта. — Можливо, це якісь таємні товариства чи банди, які вірять у легенду про скарби.

Габріель:

— І не забудемо про містичний бік, — нагадав Габріель. — Шолом може мати власні плани на нас. Ми маємо бути готові до всього.

Тобі кивнув головою. Вони вирішили посилити охорону магазину та тримати шолом під пильним наглядом. Кожен із них розумів, що небезпека реальна і що попереду на них чекає не лише подорож за скарбами, а й битва за виживання.

НАПАД НА МАГАЗИН 

Настала ніч, і вулиці навколо магазину Тобі спорожніли. Все було тихо, поки за рогом не почулися тихі кроки. Троє чоловіків, які раніше загрожували Тобі, повернулися. Вони ковзали в тіні, як привиди, ховаючись від випадкових перехожих та камер спостереження.

Тим часом у магазині Тобі та його друзі намагалися не думати про можливі погрози, але напруга відчувалася у повітрі. Вони влаштувалися на ніч у магазині, вирішивши чергувати по черзі.

Саманта:

- Думаєш, вони повернуться? - Запитала Саманта, сідаючи поряд з Тобі.

Тобі:

- Не знаю, - відповів він, але в його голосі прозирала тривога. — Але якщо повернуться, то ми будемо готові.

Поки Габріель чергував біля входу, він помітив тінь, що майнула за вікном. Його серце стислося. Він тихо підійшов до Тобі і сказав:

Габріель:

— Хтось тут. Я бачив рух назовні.

Тобі кивнув і взяв ліхтар. Вони вирішили діяти обережно, але раптово двері магазину з гучним тріском відчинилися, і троє чоловіків увірвалися всередину. У їхніх руках блищали ножі, і вони рухалися швидко та рішуче.

Перший чоловік:

— Ми попереджали тебе, — сказав один із них, прямуючи до Тобі. - Де шолом?

Тобі не встиг відповісти, як другий чоловік кинувся на нього з ножем. Інстинктивно Тобі зробив крок назад, але його атакуючий був швидше. Ніж блиснув у повітрі, і Тобі відчув, як небезпека нависла над ним.

Тобі:

— Катана, — прошепотів він, не розуміючи, чому саме це слово спало йому на думку.

Наступної миті сталося щось неймовірне. У руці Тобі, наче з нізвідки, з'явилася катана. Вона випромінювала яскраве і сліпуче світло, настільки сильне, що нападник застиг на місці, засліплений цим світлом. Його ніж випав із рук, і він відсахнувся назад.

Кенджі:

- Це... неможливо, - пробурмотів Кенджі, побачивши, як катана засяяла в руках Тобі.

Катана, яка раніше зберігалася в храмі, тепер була тут, ніби захищаючи Тобі від неминучої небезпеки. Тобі сам не вірив своїм очам, але відчував, що меч не просто в його руках — він був частиною його самого.

Габріель:

- Як вона тут опинилася? - здивувався Габріель, намагаючись захистити Саманту від третього нападника.

Третій чоловік, розуміючи, що їхній план пішов не за сценарієм, відступив, а потім поспішно втік. Інші двоє, зрозумівши, що проти цієї сили їм не встояти, теж кинулися геть, залишаючи Тобі та його друзів у безпеці.

Коли все заспокоїлося, Тобі опустив катану і озирнувся на своїх друзів. Світло, що виходило від меча, поступово згасало, і Тобі почало розуміти, що це не просто зброя. Катана обрала його своїм охоронцем, і щоразу, коли він перебував у небезпеці, вона буде поруч.

Саманта:

- Що це було? - Запитала Саманта, все ще приголомшена.

Тобі: