Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"

Аліна стояла на кухні сортуючи майбутні компоненти косметичних і фармакологічних виробів. Всі компоненти вона акуратно і з любов'ю розставляла у баночки,а потім підписувала,щоб не сплутати.

Вчора після візиту в Колегіум вона чимало часу провела в крамницях на Дубовій вулиці і тепер задоволено роздивлялась свої покупки.

Та це були не єдині її плани на сьогодні,вона чекала Міка. Ввечері вони домовились про прогулянку лісом,Аліна хотіла роздивитись які компоненти буде могти запасати сама,щоб економити на покупці сировини.

Залишивши посортовані інгредієнти на кухонному столі Аліна вийшла в гостьову кімнату і підійшла до столу. На нього вони з Міка вчора відклали всю літературу пов'язану з цілительством і зіл'єварінням.

 Книг було чимало, вони стояли двома рівними стосами. Деякі були товстіші,інші тонші. Від них пахнуло чорнилом,а від деяких шкіряною палітуркою. Аліні не терпілось пошвидше зайнятись вивченням даної сфери. Дізнатись чи є тут ексклюзивні рослини і яку функцію вони тут виконують. І звісно вона раділа тому,що сьогодні був останній літній день.

Вона вийшла у двір і зацікавленим поглядом скинула землю перед будинком,окрім двох масивних кущів троянди на дворі більше нічого не було. Їй захотілось урізноманітнити цю ландшафтну ділянку і вона почала прикидувати що і де посадить навесні.

До будинку поспішною ходою, а точніше легким бігом наближався селует Міка. Сьогодні він був одягнений у костюм блакитного кольору,що був розбитий срібними нитками імітуючи розсипи зірок. Костюм чудово підкреслював очі молодого ельфа.Особливо шарму його,як вже зрозуміла Аліна додавала пустотливо усмішка,що постійно була присутня на обличчі.

-"Давно чекаєш?"- запитав він переводячи подих.

-"Щойно вийшла. А чого це ти раптом вирішив бігати?"

-" Спішив. Чи може не варто було?"

-"Звісно що варто було, чим більше часу в нас ж тим більший простір ми зможемо оглянути і дослідити. Мені потрібно добре знати ліс до весни,щоб потім не заблукати."

-" Ліна,ти постійно забуваєш про те що ти ельфійка. ти ніколи не заблукаєш в лісі. В жодному лісі, для того щоб знайти шлях тобі просто достатньо буде почути голос лісу."

-Ну раз голос лісу,то так звісно.Схоже не лише в мене проблеми з пам'яттю і ти також забуваєш про те,що я незнаю ні що це ні як його чути."- випалила Аліна трохи роздратовано.

-" Ну значить ми не тільки прогуляємось по лісу,а і навчимось його слухати."- Міка взяв її за руку і повів за собою у напрямок лісової хащі.

 Ліс був старим. Велечезні дерева перепліталися гілками високо над їх головами. Дерева дарували тінь і прихисток для сотень птахів.

Аліна вдихнула повітря на повні груди. Повітря здавалося мало запах. Воно пахнуло вологим мохом і росою.Серед дерев здебільшого переважали дуби і буки, були тут клени,граби ,тополі, ялини і осоки. 

Міка і Аліна проходили все глибше і глибше в ліс. Їх окупувала неймовірна тиша яку переривали хіба що співи птахів та зрускіт гілок під ногами.

-"Я думаю, що вже вистачить."- сказав Міка і зупинився 

-" Що саме ти маєш на увазі?"

-" Заплющ очі і вдихни на помні груди.Заспокойня і просто слухай."

Аліна згада,що Міка обідцяв навчити її чути і розуміти голос лісу тому слухняно виконала його вказівки.

-" Що ти чуєш?"

Аліна стояла і слухала, вона чула як десь тріскотять гілочки  під купою швидких ніг,чула як  над головою перелітають і перегукуються птахи. А потім вона почула тихий шепіт, немов хтось шепотів десь здалеку.

Спершу він був ледви чутним, і більше схожим на шипіння,а потім коли звук почав наростати вона почула голоси. Їх було тисячі і кожен був особливий.

Невідомі звуки зливались у слова і вона їх розуміла.

-" Голоси,їх так багато." - прошепотіла невірячи Аліна. Вона  не розуміла як раніше їх не чула.

-"Усе живе має голос та далеко не кожен може почути. Раніше голоси чули всі,а зараз їх чують тільки ельфи. Через це природа почала замовкати і щоб її почути потрібно сильно захотіти."- засмучено промовив Міка.

-" Чому я раніше не чула?"

-" Бо потрібна тиша. Природа не дурна і не стане говорити до всіх одразу бо це небезпечно. Зараз ми на її території і вона почувається в безпеці на її охорону в будь яку мить можуть стати німфи."- Міка усміхнувся і обережно торкнувся ширшавого стовбуру найближчого дерева.

-"Німф?"-перепитала Аліна.

-"Так. Ми ельфи не єдині хто мешкаємо у затишку цього лісу. Лісові німфи корінні жителі і  захисники всього живого,що тут знаходиться. Однак вони переважно таяться і не виходять з нами на контакт без необхідності та  і ми не шукаємо їхньої компанії."

-"А чому на карті немає їхнього поселення?"- вона подумки згадала мапу поселення.

-" Захисні чари. Німфи дуже уважно слідкують за тим,щоб місце де вони мешкають було приховане. Навіть ми не можемо знайти місце де вони мешкають."- Міка стиснув плесами і розвів руки в сторони, демонструючи всім своїм видом,що він поняття білого немає де шукати німф.

Мені різко захотілось побачити німфу і дізнатись чи вони і справді настільки ж красиві як описуються у нашому світі. Та її плани різко змінив крик. Крик який розривав її голову з середини. Кричав один з тисячі голосів лісу і вперше за все своє життя Аліна пожалкував,що не була глухою.

-"Нам краще піти."- схопив її Міка за голову.

-" Ні."- Аліна вирвала руку і довірившись якомусь внутрішньому пориву ринулась у лісну хащу. Міка поспішав за нею весь час озираючись.

-"Ліна, стій. Невже тобі мало пригод на голову."- він намагався відмовити її від затії та вона не могла і не хотіла зупинятись. А крик лунав дедалі тихіше.

Аліна різко зупинилась.Невже вона не встигла? Вона не може тепер просто взяти і повернутись але як їй знати того хто кричав? Вона заплющила очі і зосередилась,намагалась згадати крик і відчула ледь помітну пульсацію в правій долоні.

Вона розплющила очі і побачила ледь помітну мерехтливу нитку що тягнулась кудись в ліс.