Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

            В цей момент, Мілана почула як відчинились вхідні двері. Вона застигла та чортихнулась. В кімнату хтось зайшов. Почувся рик та швидкі кроки. Підійшовши, незнайомець вдарив ногою в бік Мілани. Вона застогнала від болю, на мить перехватило дихання. «За що?» - та знову не було слів. Ватажка схопили за волосся та потягнули в свій куток. Ривок, Мілану обперли об стіну. Дівчина підняла очі на кривдника. Перед нею стояла Маша. На обличчі огида та ненависть. Тринадцятирічна дівчина підняла руку та вдарила Мілану по обличчю. Ватажок відчула біль та сльози, що покотились з її очей.

            Маша нічого не казала, витягнула з кишені розкладний ніж. Присіла біля Мілани та подивилась в очі. Потім підняла ніж та натиснула кнопку. Ніж вискочив та став в пази. Маша всміхнулась та почала повільно витягувати руку. Мить та Мілана відчула, що дівчина проткнула стрічку, яка закривала рот. Ватажку стало простіше дихати, та це була лише невелика дірка.

            Колишній ватажок Легіону повернулась та підняла пляшку. Відкрила кришку та витягла з кишені трубочку, вставила в пляшку. Вона простягнула пляшку з трубочкою до зробленого отвору в стрічці. Мілана, згадавши чай з снодійним, різко відвернулась. Цей вчинок розізлив Машу, вона плюнула в сторону та кинула пляшку Мілані в обличчя. Дівчина закрила очі, відчуваючи удар по голові. Вода потекла по щокам, на одяг.

            Викрадачка деякий час постояла поряд, потім розвернулась та вийшла з кімнати. Двері відчинились, повіяло холодом. Майже одразу двері закрились та Мілана полегшено видихнула. Почала возити ногами, намагаючись вивільнитись. В цей момент, дівчина побачила рух зі сторону кутка софи. Аліша прийшла до тями та почала різко сіпатись. Вона занявкала та почала ривками викручувати своє тільце. В цей момент, вона розвернулась до Мілани та притихла. Перелякані очі дивились на подругу, було враження наче вона плаче.

            Мілана хотіла втішити кішку, але не мала можливості сказати хоч щось. Аліша трохи відпочила та продовжила смикатись. Дівчина приєдналась до кішки в спробах визволити ноги. Возились довго, результатів було мало. Ватажок відчула розпач та застогнала. Голова боліла, бік давав теж про себе знати. Маша збожеволіла остаточно. Чи то кохання, чи втрата пасифлори. Не зрозуміло.

            Дівчина радісно гукнула, витягнувши ноги з мотузки. Подивилась на свою роботу, та побачила синці від туго затягнутого вузла. Потрясла іншою ногою, та звільнилась повністю. Підперла стіну та почала вставати. Ноги затремтіли від болю, наче тисячі голок почали колоти м’язи. Витримала та стала рівно. Підбігла до Аліши, та почала ногою допомагати розірвати клейку стрічку. Кішка підняла морду на дівчину та нявкнула. Їй було боляче, хутро тягнуло та шерсть виривало від кожної спроби.

            Ще трохи повозившись, кішка рвонулась вперед та звільнилась від пут. Підскочила та забігала по кімнаті. Мілана всміхнулась, та згадала, що в самої руки зав’язані. Почала вивертати руки в різні сторони, розхитуючи вузол, що так міцно затягнули. Але не встигла. Почулись кроки ззовні, ручка вхідних дверей крутнулась. Мілана не знала, що робити та вискочила на кухню. Підскочила до дверей та підперла всім тілом. Двері хлопнули. З вулиці почулись чортихання, за мить в двері вдарили. Мілана відлетіла назад та вдарилась об стіл, впала поряд. В будинок заскочила Маша та доволі великих розмірів хлопець, обличчя Мілана не побачила.

            Хлопець схопив ватажка племені Вітрів за волосся та потягнув вверх. Вона встала на звільнені ноги та подивилась на кривдника. Мілана здивувалась та злякалась одночасно. Перед нею стояв той самий ватажок Загону Вільних Пацанів. Він не заснув від удару Люди. Та на лобі було видно досі синець. Ватажок Пацанів всміхнувся та вдарив Мілану кулаком в живіт, відпустивши волосся. Та впала на підлогу та застогнала.

            В цей момент, поки двері були відкриті та вітер свистів на вулиці, з кімнати вискочила Аліша та шмигнула на вулицю. Маша кинулась за кішкою, та вискочивши на двір, зрозуміла, що не зможе її спіймати. Чортихнувшись, звернулась до хлопця, щоб той посадив Мілану на стілець. Треба було поспішати, вона зрозуміла, що скоро треба буде чекати гостей. Але це не дуже її злякало.

            Ватажок Пацанів знову підняв Мілану, відсунув стілець та посадив її. Зайшов в кімнату та повернувся з мотузкою. Ножом, що знайшов на кухні, розрізав мотузку навпіл та прив’язав кожну ногу до ніжки стільця. Судячи по тому, як він міцно затягував вузли – саме він зв’язав ватажка племені Вітрів до цього моменту.

Ну привіт, - всміхнулась Маша, закриваючи вхідні двері, - прийшла до нас Мілана та розвалила весь Легіон, - дівчина насупилась, - ти бісиш мене, дівчинка. Чому ти взагалі прийшла до нас? Жили собі, горя не знали. А ти просто все зруйнувала.

Мілана хотіла відповісти, та рот був закритий. Маша махнула хлопцю, щоб той дав можливість дівчині відповідати. Той підняв плечі та грубо просунув ніж між щокою та стрічкою, потягнув на себе. Стрічка розірвалась, та ватажок пацанів смикнув її на себе. Мілана скрикнула від болі, але стиснула зуби. Відчула, як по щоці, в тому місці де хлопець просунув ніж, тече капля крові.

Я взагалі не шукала зустрічі з вами, - відповіла Мілана, - та ти сама сказала, що вам по тринадцять років. Звичайно, мені треба було зрозуміти, як так вийшло, - вона глибоко вдихнула прохолодне повітря, - тому ти сама в цьому винна. Ти вкрала нашу квітку, - закричала Маша, - а потім схопила Рому в полон. Ти повернеш мені і квітку, і хлопця. Тобі ясно? Я взагалі то прив’язана, - підняла брови Мілана, - як я тобі це все поверну? Розумієш, в чому проблема, - засміялась Маша, - це не моя складність. Думай, ти ж у нас така розумна. Та є момент, - колишній ватажок Легіонів завела руку за спину та щось витягла, - я донька поліцейського.