Читати книгу - "Шазілір. Заборонений день, Олена Гриб"

Раптом стало тихо. Пасажири «Червоної лілії» замовкли, припинили човгати ногами і шепотіти молитви. На довгу мить над кораблем зависла безмовність, потім люди схаменулися і поновили репетування.

– Що вона задумала? – Рект, важко дихаючи, вказав на поміст, де поруч із попереднім оратором з’явилася дівчина в яскравій малиновій сукні. – Хто її туди пустив?

Керрейт повернувся у потрібному напрямку.

– Коли вона встигла? – видихнули вони обидва майже синхронно. – Коли?..

І кинулися до неї.

«Випалювач», чіпляючись за борт, сяк-так підвівся. Змучено прохрипів:

– У її стані…

Замовк і, хитаючись, теж рушив до сцени.

Міка бачила, яке враження справила її поява. Люди ніби скам’яніли. До сьогоднішнього дня рожевий означав для них не більше ніж будь-який інший колір. А тепер усе змінилося. Чаклунство, що існувало лише в страшних казках, виявилося реальністю. Воно було поруч: живе, безневинне на вигляд, готове підкорювати і принижувати. Його доля – помітний одяг і вогонь. Помітний – щоб позбавити можливості втекти в натовп. Вогонь – так боги веліли, та й усе.