Читати книгу - "Шлях до мрії!, MarVit"

Настав день, коли Марічка зрозуміла, що час настав. Її перейми почалися серед ночі, і Іван одразу схопився, допомагаючи їй. Він хвилювався, але намагався залишатися спокійним, підтримуючи її. Це був найдовший і найважливіший день у їхньому житті.

Коли нарешті в кімнаті пролунав перший крик немовляти, Іван відчув, як на очі навертаються сльози. Це була їхня дитина. Це було нове життя, яке змінювало все.

Він узяв Марічку за руку й прошепотів:

— Ти сильна. Я так тебе люблю.

Марічка всміхнулася крізь втому й біль, дивлячись на малюка, якого акушерка поклала їй на груди. Це був їхній новий початок.

Вона подивилася на маленьку донечку, а потім на Івана. Її очі були повні ніжності, але й смутку. Вона слабко стиснула його руку й прошепотіла:

— Пробач...

Її пальці ослабли, очі повільно заплющилися, і останній подих покинув її вуста. Іван завмер. Світ навколо наче зупинився. Він притиснув її холодну руку до грудей, відчуваючи, як життя вислизає разом із нею. Усе, що він мав, усе, що він кохав, у цю мить розчинилося в тиші.

У кімнаті лунав лише тихий плач новонародженої донечки.

Далі буде…