Читати книгу - "Бібліотека душ"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кормові. Я затремтів, незважаючи на липке тепло, яке сочилося під брезентом від того, що руки в Емми швидко нагрівалися. Я сподівався, їй не доведеться застосувати свою зброю, але пірати на вмовляння не піддавалися, і я боявся, що своєю балаканиною човняр зупинив їх ненадовго. Проте бій означав би катастрофу. Навіть якщо ми переможемо чоловіків у човні, то все одно всюди стерв’ятники, як назвав їх Шарон. Я уявляв, як збирається банда. Вони наздоганяють нас на човнах, стріляють з берегів, зістрибують на нас із містків. І мене паралізував жах. Дуже-дуже не хотілося дізнаватися значення слова «кормові».
Та потім я почув обнадійливий звук — брязнули монети, що переходили з рук у руки, і другий пірат сказав: «О, се діло! Із сим у Гішпанію втікти мона…»
Та поки в душі несміливо піднімала голову надія, шлунок почав опускатися вниз. У живіт заповзало старе знайоме відчуття, і я збагнув, що воно поволі й поступово наростало вже деякий час. Почалося зі сверблячки, переросло в тупий біль, та тепер він загострювався — красномовний сигнал про те, що неподалік намалювався порожняк.
Але не якийсь там порожняк. Мій порожняк.
Це слово вискочило в голові без жодного попередження чи прецеденту. Мій. Чи, може, я все перевернув з ніг на голову. Може, це я належав йому.
Та жоден порядок не гарантував безпеки. Я думав, що прикінчити мене йому хочеться так само сильно, як і будь-якому порожнякові, та тільки зараз щось тимчасово закоркувало це прагнення, мов у пляшці. Та сама загадкова штука, що примагнітила порожняка до мене й повертала стрілку компаса в мене всередині в його бік. І саме ця стрілка повідомила мені, що зараз порожняк уже близько і з кожною хвилиною все ближче.
Якраз вчасно — щоб нас піймали чи вбили. Чи щоб він сам нас убив. Тієї миті я твердо вирішив: якщо вдасться дістатися до берега, запишу собі в план позбутися порожняка раз і назавжди.
Але де він міг бути? Якщо так близько, як повідомляло чуття, то він плив за нами по Смердючці, але не почути, як пливе брасом тварюка з сімома кінцівками, я ну ніяк не міг. Та тут стрілка змістилася й опустилася, і я зрозумів — майже побачив, — що він під водою. Очевидячки, порожнякам не потрібно було надто часто дихати. І одразу ж пролунав тихий бам — то він причепився до нашого човна. Ми всі підскочили від цього звуку, але тільки я знав, що воно таке. Я дуже шкодував, що не можу попередити друзів, але доводилося лежати без руху й відчувати його тіло буквально за кілька дюймів на іншому боці дощок, на яких лежали ми.
— Що то було? — почув я слова першого чоловіка.
— Я нічого не чув, — збрехав Шарон.
«Забудь про нас, — подумки благав я, сподіваючись, що порожняк мене чує. — Пливи собі геть і дай нам спокій». Та, замість послухатися, він почав чухрати дерево. Я уявляв, як своїми довжелезними зубами він вгризається в дно човна.
— А я чув, та ще й так чьотко, — сказав другий. — Редж, човняр нас у дурні шиє!
— Я теж так думаю, — погодився перший.
— Запевняю вас, немає нічого, більш далекого від правди, ніж це ваше припущення, — мовив Шарон. — Це просто мій проклятущий дефективний човен стукає. Не встиг його вчасно віддати на техогляд.
— Усе, угода більше не діє. Показуй, що в тебе там.
— Або ви дозволите мені збільшити винагороду, — запропонував Шарон. — Вважатимемо це премією за ваше добросердечне розуміння.
Чоловіки стали стишеними голосами радитися.
— Та як ми ‘го пустим, а ше хто злове його з кормовими, нам яма.
— Чи гірше.
«Іди геть, геть, ГЕТЬ!» — благав я порожняка англійською.
«Гуп, гуп, ГУП», — відповів він, стукаючи в корпус.
— Підніми ту шмату! — наказав перший чоловік.
— Сер, будь ласка, зачекайте одну хвилинку…
Але чоловіки були налаштовані рішуче. Наш човен розгойдувався, наче хтось його брав на абордаж. Пролунали крики, й біля наших голів загупотіли кроки, бо почалася тасканина.
«Нема вже сенсу ховатися», — подумав я. І решта, здавалося, були зі мною згодні. Я побачив, як розпечені до жару Еммині пальці тягнуться до краю брезенту.
— На рахунок «три», — прошепотіла вона. — Готові?
— Як скакун, — прогарчав Едисон.
— Стій, — зупинив її я, — ви повинні знати… під човном, там…
І тут брезент з нас зірвали, і я того речення так і не закінчив.
* * *
Далі все сталося дуже швидко. Едисон гризонув руку, яка зірвала брезент, а Емма навідліг вдарила того, кому та рука належала, і вперіщила розжареними пальцями здивованому чоловікові по обличчю. Він аж завив од болю, відсахнувся і впав у воду. У шарпанині Шарона збили з ніг, і тепер другий пірат нависав над ним, здіймаючи дрючка. Едисон стрибнув на нього й уп’явся зубами йому в ногу. Чоловік розвернувся, щоб струсити з себе пса, і цього часу Шаронові вистачило, щоб схопитися на ноги й затопити йому в живіт. Пірат склався навпіл, і Шарон вправним помахом жердини його обеззброїв.
Пірат вирішив тікати, поки не пізно, й стрибнув назад у свій човен. Шарон зірвав брезент з підвісного мотора, шарпнув за дріт, і наш човен, чхаючи, ожив, якраз вчасно, бо із завою вигулькнув і помчав до нас на всіх парах третій човен. У ньому сиділо троє, і один з них цілився в Емму зі старомодного пістоля.
Я крикнув їй «Лягай!» і штовхнув, і тут же прогримів постріл, а вгору здійнялася хмарка білого диму. Чоловік узяв на мушку Шарона, той відпустив шнур двигуна й здійняв руки догори. І там-таки, думаю, був би нам і каюк, якби з мого горла не стали вириватися стрімким потоком дивні слова. Вони лунали гучно, впевнено і були зовсім чужими для мого слуху.
— Топи їхній човен! Язиками потопи їхній човен!
За ті півсекунди, поки всі розверталися й вирячалися на мене, порожняк відштовхнувся від нашого суденця й вчепився язиками в інший човен. Вони вистрілили з води, обкрутилися довкола корми й примусили човен описати зворотне сальто, під час якого всі троє, що сиділи в ньому, повилітали.
Перевернутий човен звалився двом з них на голови.
Шарон міг би скористатися нагодою, газонути й витягти нас із тієї халепи. Але він стояв, заклякнувши від шоку, досі здіймаючи руки догори.
Але мене це влаштовувало. Все одно я ще не закінчив.
— Цього, — наказав я й подивився на озброєного бандита, що борсався у воді.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бібліотека душ», після закриття браузера.