Читати книгу - "Тінь перемоги"

Для Радянського Союзу наслідки цієї безкровної перемоги були катастрофічними. Перш за все, в нейтральної Румунії був вибір: на чий бік стати? Європу рвуть на частини два людожери: Гітлер і Сталін. Сталін раптово зажадав Бесарабію та Північну Буковину, їх довелося віддати. Що Сталін вимагатиме завтра? А Гітлер не вимагає нічого. Вибір простий: Румунія пішла під захист Гітлера.

Результат:

а) на своєму кордоні Радянський Союз отримав ще одну ворожу державу;

б) фронт, який у разі війни треба буде захищати, збільшився майже на 800 кілометрів;

в) Гітлер отримав додатковий плацдарм для нападу на Радянський Союз;

г) Гітлер отримав союзника, який мав у своєму розпорядженні нафту.

Без нафти Німеччина воювати не могла. Іншими словами, отримавши Румунію у свої обійми, Гітлер міг напасти на Радянський Союз. Без цього напад був неможливим.

Але головне в іншому: Сталін сполохав Гітлера. Саме «визвольний похід» Жукова в Бесарабію та Північну Буковину став останнім попередженням Гітлеру. Виникла пряма радянська загроза нафтовим родовищам Румунії, і саме через цю загрозу Гітлер наказав готувати випереджувальний удар по Радянському Союзу.

Все це відомо. З цим ніхто не сперечається. Сталін здійснив самогубний прорахунок. Прощення сталінській легковажності немає. Але у нас розмова про Жукова. Розглянемо його роль у цій справі.

Сталін наказує Жукову силою чи погрозою сили відбити в Румунії Бессарабію та Північну Буковину і вийти до незахищених нафтових полів Румунії на дистанцію витягнутої руки - 180 кілометрів.

Це перебір.

Цього німецькі стратеги не винесли. У Берліні, нарешті, усвідомили: радянська загроза Німеччині смертельна. З цього моменту почалася підготовка до знищення Радянського Союзу.

Наші офіційні історики змушені визнати, що влітку 1940 року радянським керівництвом була здійснена жахлива помилка. «Основним своїм противником німецьке керівництво тоді, після розгрому Франції в червні 1940 року, продовжувало вважати Англію. 16 липня 1940 року Гітлер підписав директиву № 16 про підготовку операції висадки військ у Великобританії під кодовою назвою "Морський лев" (Зеелеве). План операції передбачалося закінчити до 15 серпня, а саму операцію провести протягом наступного місяця. Проте в червні-липні 1940 року Радянський Союз провів ряд заходів на своїх західних кордонах: були повернуті Бесарабія, а також Північна Буковина (26-29 червня 1940 р.), змінилися політичні режими у Прибалтійських країнах, що відсунуло радянські кордони далі на захід. І далеко не випадково, мабуть, що саме 21 липня 1940 року Гітлер на нараді в Берліні підняв питання про "російську проблему". ("ВИЖ" 1992 № 6. С.45)

До речі, у цій же статті визнається і ще один принциповий аспект: «Сталін теж хотів використати Гітлера для розвалу Британської імперії та світової капіталістичної системи». (Стор. 47) Якщо цю думку висловити образно, то ми й отримаємо Криголам, який розчищає шлях для Сталіна і Світової революції.

Отже, все йшло чудово. Гітлер уже підписав директиву про підготовку до висадки у Британії. Але приєднання Бесарабії, Північної Буковини, Естонії, Литви та Латвії до Радянського Союзу змусило Гітлера різко розвернутись і подивитися, що коїться в нього за спиною.

Влітку 1940 року перед радянським Південним фронтом, яким командував Жуков, лежало три шляхи: два правильних і один згубний.

Перший правильний шлях - наносити удар в Бессарабію і йти далі до нафтових промислів Плоєшті. Гітлер переможно трощив Францію та британські війська на континенті. Проти Франції та Британії Гітлер кинув весь флот, всю авіацію, всі танки, всю важку артилерію. Там воювали всі кращі генерали Німеччини. А в своєму тилу, на кордонах Радянського Союзу, Гітлер залишив всього десять слабких піхотних дивізій, тут не було жодного танка, жодного літака, жодної тяжкої гармати. Найголовніше - всі ці десять дивізій - у Польщі та Словаччині. В Румунії не було ніяких німецьких військ. Перекинути їх туди не було ніякої можливості. Трьох тисяч радянських танків і двох тисяч літаків цілком вистачало, щоб дійти до нафтових родовищ і влаштувати пожежу. Це було б кінцем Німеччини. Якби Південний фронт Жукова в червні 1940 року завдав удар у Румунію, то Друга світова війна завершилася б у тому ж 1940 році перемогою Радянського Союзу та встановленням комуністичного режиму на всьому європейському континенті. Під контроль Сталіна при такому розкладі відходили гігантські колоніальні імперії Франції, Бельгії та Голландії.

Другий шлях був більш ризикованим, але обіцяв ще більший виграш. У червні 1940 року слід було просто нічого не робити. Треба було чекати. Чекати залишилося зовсім недовго. Після розгрому Франції Гітлер мав наносити удар по Британії. Ризик для Сталіна полягав у тому, що після розгрому Франції Британія і Німеччини могли укласти мир. В цьому випадку Сталін залишався один на один з Німеччиною. Однак якби Гітлер, як він і планував, висадив свої війська у Британії, тоді завдання «визволення» Європи гранично спрощувалося: Жуков завдає удару по нафтових промислам Румунії, після цього Червона Армія починає свої «визвольні походи» до Європи, а кращих німецьких військ на континенті немає, вони у Британії, і повернути їх звідти неможливо.

А третій шлях був згубним. У червні 1940 року Південний фронт Жукова захопив Бесарабію, Північну Буковину і зупинився на половині шляху до нафтових промислів Плоєшті.

Гітлер у 1942 році казав, що він зумів змусити Сталіна задовольнитись у 1940 році однією лише Бесарабією. Це - не так. По-перше, Сталін не ставив завдання Жукову розтрощити Румунію влітку 1940 року. По-друге, в Гітлера у 1940 році в розпал битви за Францію не було ніяких засобів вплинути на Сталіна.

Якби Сталін наказав розгромити Румунію влітку 1940 року, то зупинити Південний фронт Жукова не зміг би ніхто. Ось це Жуков, якби був він стратегом, і повинен був підказати Сталіну.