Читати книгу - "Кохати або помститися"

Почали грати у різні ігри. Пана Шажка не могли ні як умовити в них пограти. «Пане Олеже, у вас такий голос. З вами буде грати в фанти цікавіше!» — вмовляли вже його навкруги. «Ну той що, шо в мене голос. Мені тут що співати?!» — не погоджувався він. «А чом ні?» — відповіла якась жіночка з натовпу й додала: «Ну будь ласка!». Палкін знов підходить до депутата та вмовляє взяти участь. Нарешті, депутат дає свою згоду. Два чи три фанта його навмисно прохали чи співати, чи кричати півнем. Навкруги всі реготали та казали, що він артист та не той обрав шлях. А потім ведучий запропонував піти будинком та знайти футбольного м'яча, який десь спеціально був захований у кімнатах. Пан Шажко пішов шукати того м'яча. Він вже добряче випив, тому швидко згодився. Відчиняючи та зачиняючи різні двері, він дістався до кімнати, де мала відбутися зустріч. Він зайшов у кімнату та подивився кругом, побачив, що опинився у коморі. Почав шукати м'яча. «Напевне він тут. Бо тут стільки всього!» — думав депутат. Мацаючи руками по поличках, він не помітив, як до кімнати завітала Тася із щіткою для прибирання. Тася зайшла та зачинила двері, зробивши так, що наче зламала дверну ручку. А зовні у цей момент її закрив у кімнаті Олександр. «Що ви наробили!» — голосно промовив до неї депутат та відірвався від пошуку м'яча. «Я не навмисно!» — відповіла Тася й почала смикати зламану ручку. Олег Шажко затарабанив у двері. «Це ви винні! Хто ви така? Чого вас сюди занесло?» — кричав на неї Олег Шажко. «Це чого вас сюди занесло?» — голосно відповіла Таїсія. Депутат витріщився на дівчину від несподіванки. Він голосно промовив: «Що?!». Чоловік почав кулаком стукати по дверях та кричати: «Допоможіть!». Він розлютився та насварив Таїсію: «Та хто ви така? Та ви знаєте, хто я такий! Завтра, одне моє слово, й ви вилітаєте з будь якої роботи!». Таїсія припинила стукати у двері та гучно відповіла, дивлячись депутату у вічі: «Не знаю я, хто ви такий. Але не требо мене лякати!». Вони почали сваритися. Добре це, чи погано, Тася поки не розуміла, але таки спеціально підливала олію у вогонь. Вона згадала, як колись на її очах сварилася бабуся її подруги зі своїм старим чоловіком та почала її копіювати. «Та стули же ти пельку, бо я сам її тобі заткну!» — кричав та вже не стримував себе у словах депутат. Він схватив її за плечі, Тася зі страху заплющила очі, бо злякалась, що зараз він її вдарить. А він раптом її поцілував. Один раз, другий. Тася прийшла до тями та почала брати ситуацію у свої руки. Вона почала знімати з нього піджак фраку, розстібати ґудзики на сорочці. А депутат почав стягувати Тасину сукню. Сукня не знімалася. Шажко був вже в люті: «Що то за клята сукня! Як її з тебе зняти?» — репетував він. «Ця сукня ні для того, щоб знімати на раз, два, три!» — відповідала йому дівчина та повернулася до нього спиною. Промовила: «Ось на спині ґудзики». Сукня затріщала, ґудзики полетіли на підлогу. Він геть забув, що пришов сюди за м'ячем. «Світло!» — скомандував пан Шажко. «Не треба, бо, раптом, нам щось на голову впаде», — придумала на ходу Тася. «Так», — погодився депутат. Він уявив, як в саму приємну мить на нього летить банка миючого засобу, або тарілки й додав: «Доречно». Усю свою лють він направив тепер на Таїсію. Коли все це закінчилося, ще хекаючи він почав одягатися та допомагати Тасі вдягти її сукню. «А чого ви все ж таки сюди прийшли?» — нагадала йому прибиральниця Тася. «О! Я ж мав розшукати футбольний м'яч», — згадав пан депутат. «Який ще м'яч?» — спитала Тася та подивилася навкруги. У великому синьому цебрі в самому куті лежав м'яч для футболу. Вона подивилася у той кут та показала йому рукою: «Чи ні цей м'яч?». «Він самий», — зрадів депутат. Взяв м'яча він згадав, що двері були зачинені. «Ми ж тут зачинені!» — згадав він та вилаявся. Тася підійшла до дверей та почала смикати ручку. О, диво — ручка повернулася й двері відкрилися. «Дивно!» — промовила Тася. «Дійсно, наче хтось знав, що ми тут робили. Так вчасно відкрилися ці двері», — теж помітив пан Шажко та запитав Тасю: «А ти чого сюди приходила?». «Я то знаю, чого я прийшла!» — відповіла Тася й взяла цеберку та швабру. Так, для прикриття.

Таїсія повернулася в маленьку кімнату, в якій пройшли її приготування. Почала перевдягатися. Раптом, без попередження, в кімнату зайшов Олександр. Таїсія швидко закрилася від нього одягом. Олександр підійшов до дівчини та протягнув руки до її обличчя. Потім обійняв дівчину та спробував її поцілувати. Тася відштовхнула його від себе. Олександр сердито промовив: «Ми ж друзі?!». Таїсія ще більше закуталася у свій одяг та відповіла: «Друзі. Але чоловік для мене один — Ігор». Вона на крок відійшла від Олександра. Той розчаровано пішов з кімнати, але на виході обернувся та подивився на дівчину. Промовив: «Значіть отак?». Таїсія відвернулася від нього та нічого не відповіла. Олександр вийшов та зачинив двері. Тася видихнула, сльози потекли по її обличчю.

«Отакої! Ти дівко — молодець!» — весело кричав та махав флешкою перед очима Тасі Ігор. Ще пританцьовував. «А ти мені казала, навіщо ті компромати!» — не вгамовувався Ігор. Тася сиділа у кріслі та їла тістечко, що замовила з ресторану. Після таких пригод, їй дуже хотілося солодкого.

А потім раптово всі ЗМІ помітили, що нападки депутата Шажка на олігарха Ігоря Бжозовського поменшали, та зовсім вщухли. Й тепер вони мабуть чи не ліпші друзі.

Апетити пана Бжозовського пішли у гору. Він вже склав собі такий список й намічав, хто буде наступним в його грі. А до цього.

Ігор вирішив якось преміювати свою помічницю. Він знав, що вона дійсно сумує за ним та вирішив, що проведе весь цей час із нею. Для Тасі знов почалася казка. Ігор гуляв з нею містом, пригощав у модних ресторанах, знов запрошував до театру та на балет. Навіть подарував їй дуже коштовний подарунок — намисто з справжніх діамантів. Тася знов почувалася принцесою,