Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

що серце Бога добре. Далі автор продовжує: «Коли Єва була обманутою, мистецтво бути жінкою зробило фатальний стрибок у пустинні місця контролювання і самотності». Тепер кожна дочка Єви хоче «контролювати своє оточення, свої стосунки, свого Бога». Вона вже не є вразливою; тепер вона буде чіпкою і жадібною. Вона вже не просто хоче брати участь у пригоді, тепер вона хоче контролювати її. Що стосується її краси, вона приховуватиме її від страху й злости або використовуватиме, щоб забезпечити собі місце у світі. «Зі страху, що ніхто за нас не заступиться, не охоронить чи не битиметься за нас, ми починаємо наново створювати себе і свою роль в історії. Ми маніпулюємо нашим оточенням, щоб не відчувати себе такими беззахисними». Автор вважає, що грішна Єва стає або жорсткою або прискіпливою. Одно слово, Єва вже не є лише принадною. Вона або ховається в діловитості, або вимагає, щоб Адам займався її справами. Зазвичай, це дивне поєднання обидвох схильностей.

ПОЗЕРИ

Адам тепер знає, що він схибив, що з ним сталося щось не те, що він уже не є тим, ким йому призначено бути. Адам не просто приймає хибне рішення; він зраджує щось суттєве для своєї сутності. Тепер він ушкоджений, його сила занепала, і він про це знає. І що відбувається далі? Адам ховається. «Я… злякався, бо я нагий, тож і сховався» (Бут. З, 10). Щоби зрозуміти чоловіка, не потрібно проходити курс психології. Зрозумійте цей вірш, осягніть усі підтексти, і ви раптом дуже чітко побачите чоловіків довкола. Ми, чоловіки, всі ховаємося до єдиного. Добре усвідомлюючи, що ми також не є тими, ким нам призначено бути, розпачливо боячись викриття, нажахані, що нас побачать тими, ким ми є і тими, ким не є, ми втекли в кущі. Ми ховаємося в офісі, в спортзалі, за полотнищем газети і здебільшого — за нашою особистістю. Більша частина того, що ми бачимо, зустрічаючись із чоловіком, — це фасад, старанно вироблений фіговий листок, чудесна машкара.

Якось увечері, повертаючись із ресторану, ми з другом балакали про життя, шлюб і роботу. Коли розмова зайшла про глибші речі, він почав розповідати про деякі свої труднощі. І зізнався: «Правда в тому, Джоне, що маю таке відчуття, мовби я проживаю життя, постійно блефуючи… і що дуже скоро мене викриють як самозванця». Я так здивувався. Це був знаний успішний чоловік, який викликав симпатію у більшості людей з перших хвилин знайомства. Він розумний, дотепний, гарний і спортивний. Одружений із красунею, має прекрасну роботу, їздить на новій машині і живе у великому будинку. На перший погляд, немає нічого, що свідчило б, що він «несправжній чоловік». Але всередині — історія інша. Завжди інша.

Перш ніж я згадав про свій сон, в якому безмовним опинився на сцені, один мій друг розповів мені про своє жахіття. У сні стається вбивство, втрутилося ФБР. Очевидно, у сні він убив когось і заховав тіло у дворі за будинком. Але коло підозрюваних звужується, і наш герой знає, що в будь-який момент його викриють і затримають. Його сон завжди закінчується перед тим, як його викриють. Він пробуджується в холодному поті. Тепер у будь-який момент мене можуть викрити — це досить поширена тема серед нас, чоловіків. Правду кажучи, більшість із нас проживають своє життя у фальші. Ми долучаємося лише до таких битв, у яких обов’язково переможемо, вибираємо лише ті з пригод, з якими обов’язково дамо раду, і лише тих красунь, яких обов’язково врятуємо.

Дозвольте мені запитати чоловіків, які не дуже розуміються в машинах: як ви розмовляєте зі своїм механіком? Я знаю дещо про ремонт, але не надто багато. І коли опиняюся біля свого механіка, то почуваюся новачком. І що я роблю? Я позую. Приймаю якусь недбалу, розслаблену манеру поведінки, типову, на мою думку, для «пацанів», які тиняються біля машин, і чекаю, коли він заговорить. «Здається, у вас проблеми з постачанням палива», — каже механік. «Ага, я так і думав». «Коли ви востаннє переглядали карбюратор?» — питає він. «О, не знаю… та кілька років тому», — а насправді не знаю, чи його взагалі колись ремонтували. «Ну, краще це зараз зробити, бо опинитеся десь посеред сільської дороги, і тоді доведеться вам робити це самому». «Гаразд», — кажу недбало, так, ніби не хочу перейматися якимось ремонтом, хоча знаю, що не матиму ні найменшого уявлення, звідки починати.

Все, що в мене є — це свисток, пригадуєте? Я даю йому дозвіл на роботу, і він простягає мені руку, велику, замащену руку, яка говорить, що він достатньо добре розуміється у механізмах. А що робити мені? Я одягнений святково, при краватці, адже маю виступати з промовою в жіночому товаристві, але не можу сказати: «Гей, я не можу забруднити рук», то ж я беру його руку і демонстративно міцно її тисну.

А як щодо тих, які працюють у корпоративному світі: як ви поведетеся в залі засідань директорів, коли ситуація стане напруженою? Що ви скажете, коли великий шеф почне вас висміювати: «Що в біса відбувається у вашому підрозділі? Ви, хлопці, на три тижні затримуєте проект!». Вам кортить перекинути відповідальність на інших, сказати: «Насправді, пане, ми кілька тижнів тому передали роботу до відповідного відділу» або ж вдати, що нічого не знаєте? Можливо, ви спробуєте якось викрутитися: «Тут нема що робити, пане… на тижні ми все закінчимо». Багато років тому я стажувався в корпоративній установі; начальник був досить страшним чоловіком. Не одна голова покотилася в його офісі. Я задумав уникати його будь-якою ціною; і коли все ж стикався з ним у коридорі, навіть у «дружній» розмові завжди почувався десятирічним хлопчиком.

А як щодо спорту? Кілька років тому я зголосився тренувати бейсбольну команду мого сина. Перед початком сезону проводили обов’язкові збори для всіх тренерів — вибрати оснащення і послухати «брифінги». Наш відділ відпочинку запросив відставного професійного пітчера, місцевого хлопця, прочитати нам підбадьорливу лекцію. Позування було неймовірним. Ось групка лисіючих татусів,