Читати книгу - "Діаболік"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти справді чудова, Немезідо. Я хочу, щоб ти це побачила. Мені так хочеться, щоб я була не єдиною, хто знає про це. Я хочу, щоб ти теж це усвідомила.
Вона завжди відстоювала дивні переконання. Божественна іскра? У мені? Я погладила її руку, стурбована тим, наскільки я перейнялася цією ідеєю. Для чого Діаболіку посмертне існування? Донії не знадобиться мій захист після того, як вона піде з життя. Куди б її душа не вирушила після смерті, такому створінню, як я, туди дорога закрита.
— Ти говориш нісенітниці, — сказала я. — Спи.
Донія заснула, а я сиділа поряд, прислухаючись до її дихання, і намагалася позбутися тягаря в грудях. Мені було байдуже до ілюзій, але, тим не менше, усвідомлення, що хоч одна людина у Всесвіті вірить у цю солодку брехню, втішало мене. Якби я була менш дисциплінованою, то могла б навіть отримати задоволення, вдаючи, що погоджуюсь із цим.
6ПІСЛЯ ТОГО, як ми спробували безліч видів хімічних препаратів, настав час вивчення танцювальних па. Для кожної окремої події існував свій вид танцю, що виконувався в означених гравітаційних умовах. Оскільки я була більшою і сильнішою за Донію, то переважно виконувала роль ведучого партнера, але для мене не мало значення, яку партію танцювати.
Достатньо було раз побачити піруети у виконанні Сутери ну Імпірінс, щоб я запам’ятала і досконало опанувала рухи обох танцювальних позицій.
На черговому занятті ми відпрацьовували один із найскладніших танців Імператорського Двору під назвою «Жаба і Скорпіон». У цьому танку жінка робила низку швидких, атакуючих випадів, зображуючи скорпіона, а чоловік, своєю чергою, рвучко підстрибував і приземлявся, імітуючи рухи жаби. У другій частині скорпіон мав танцювати, послуговуючись переважно підтримкою жаби. Танцювальні па належало виконувати в зоні повної невагомості, однак у фортеці Імпірінсів не було куполу з нульовою гравітацією. Ми докладали максимум зусиль, практикуючись у залі з низьким рівнем гравітації — показники сягали лише однієї третьої від стандартної відмітки сили тяжіння. Я підкинула Донію в повітря і повинна була спіймати її, кола вона полетить вниз, але Сайдонія вислизнула з моїх рук.
Катастрофи не сталося. Вона спіткнулася, але, вхопивши мене за руку, відновила рівновагу, що в умовах низької гравітації вдалося їй доволі легко, однак я пережила сильний шок. Незважаючи на низький рівень гравітації, після підкидання Сайдонії в повітря мої руки продовжували тремтіти, і коли наші погляди зустрілися, стало зрозуміло: Донія це помітила.
Я почала більше спати в ті ночі, коли не проходила лікувальних процедур, бо для відновлення моєму тілу потрібен був відпочинок. Того вечора я провалилася в глибоке забуття і прокинулася, лише коли відчула, як Сайдонія трясе мене за плече.
Це вже було надто дивно. Зазвичай я прокидалася від найменшого звуку.
— Ти захворіла?
— Захворіла? — пробурмотіла я.
— Останнім часом ти сама не своя. Я не хотіла цього казати, але на тобі одяг висить, як на жердині. Немезідо, ти танеш на очах!
— Зі мною все гаразд.
— Думаю, нам слід викликати Лікаря Ізаруса.
— Єдине, що мені потрібно, — це хороший сон.
Тривога в очах Донії зростала з кожним днем. І от нарешті Мати-Засновниця вирішила, що я зменшила свої м’язи та кістки до прийнятного рівня. Я більше не могла похвалитися міцною статурою тигра, натомість, моє тіло витягнулось і я стала схожою на струнку рись. Тепер, принаймні, я могла зійти за звичайну дівчину. Надміру високу дівчину, але точно не за Діаболіка.
Я зітхнула з полегшенням, коли ін’єкції закінчилися. Сила повернулася до мене навіть більшою мірою, ніж я очікувала. Мені було важко займатися в залах із високим рівнем гравітації, але, принаймні, я знову могла проходити через ті зали. Навіть після систематичного зменшення об’єму скелетних м’язів, я залишилася набагато сильнішою за звичайну людину.
— Тобі буде складно, — зауважила Мати-Засновниця, коли я відпрацьовувала стійку на руках на бильці її дивана. — Було б краще, якби ми зробили тебе ще слабшою. Тобі доведеться приховувати свою міць. Більше не влаштовуй подібних демонстрацій.
— Ви хотіли побачити, на що я здатна, — нагадала я їй, повільно піднімаючи руку вгору і балансуючи на іншій. Хоч я й не була такою само сильною, як раніше, моє тіло стало легшим, що компенсувало втрату частини м’язової тканини. — Слід було збрехати вам про мої нинішні фізичні можливості?
Вона спостерігала, як я опускаюся на диван, а потім знову повертаюся у стійку на руках. Коли я дивилася на неї згори вниз, Мати-Засновниця мала дивний вигляд і здавалася майже старою.
— Більше ніяких тренувань, навіть коли ти залишаєшся на самоті. У Хризантеміумі скрізь є очі, і всі наші зусилля виявляться марними, навіть якщо ти просто зробиш стійку на руках.
Я дивилася на неї через завісу волосся, що спадало мені на обличчя і відчувала приємний жар у руках, але... вони тремтіли. Раніше, коли я виконувала подібні вправи, такого не траплялося.
— Я все розумію, пані. Я не дурепа.
— Почни прямо зараз. Злізь із дивана.
Я звелася на ноги. Рука боліла і я потерла її, не відводячи очей від очей Матері-Засновниці.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діаболік», після закриття браузера.