Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

був похорон і багато побратимів і друзів наньому. Багато прийшло прощатися хлопців із ДУКу, а серед них — і Сергій Табала, молодесенький хлопчик із Сум, який невдовзі загинув. Мати ледь трималася на ногах, але надлюдськими силами змогла видзвонити усіх синових друзів: Галина Петрівна точно знала, що Сергій хотів би попрощатися з усіма, з ким товаришував за життя. Декотрі й не знали, що Сергій пішовна фронт, але майже всі тоді приїхали. Усі хотіли востаннє побачити друга, однокласника, сусіда. А мати... Галина Петрівна й досі підтримує зв’язок із синовимипобратимами, з якими він разом був в ДАПі — «Фролом», «Редутом», із дружиною згодом загиблого «Сім’янина» Ганною. Вони завжди знайдуть нагоду навідатисядо «Каспера» на могилу.

— Ви знаєте, а я все життя так трохи за нього тривожилася. Ну, як от десь піде він і довго нема, то завжди серце було не на місці в мене, знаєте, постійно щосьв голову лізло, щоб не дай Бог, що не сталося з ним.

А як на війну поїхав, то чомусь мене так всередині нічого не тривожило, як раніше. Ну от ніякого передчуття, жодних снів, знаків, якихось дивних співпадінь,не було нічогісінько, уявляєте? Хоча багато хто розповідає про якісь предвісники смерті чи щось таке: про сни, про птахів, про собак... А я навіть не думала про те, що він може загинути. Та й зараз Серьожа сниться мені дуже рідко... Але, пригадую, перші дні, тижні, та навіть місяці по його загибелі, то мене сильно щос тягнуло на кладовище. От поїду до нього, посиджу біля могилки, щось йому розповім, ніби й до нього прислухаюся, пригадаю його голос, сміх, свічечку запалю, могилку приберу, і мені стає легше. Не вистачає мені його... побачити хочеться, але уви... почути бодай його голос наяву, чи хоча б в телефонній трубці, але цього більше ніколи не трапиться. Оце найстрашніше — усвідомлення його відсутності, що мого Серьожі вже більше ніколи не буде.

• Зведення новин

Упродовж минулої доби в ході АТО загинули двоє українських військових, ще дев’ять отримали поранення. Під час чергового штурму Донецького аеропорту загинув один український військовослужбовець, троє дістали поранень. Про це під час в Києві повідомив речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко.

• За минулу добу бійцям сил АТО вдалося відбити дві атаки на аеропорт в Донецьку.

Про це повідомив керівник групи «Інформаційне Опір» Дмитро Тимчук.

Також атаковані українські підрозділи біля н.п. Новоорлівка, Невельське, Трудівське, Піски, Мар’їнка, Авдіївка, Рідкодуб, Трьохізбенка.

• Депутат міських зборів Златоуста, що в Челябінській області Росії, Олександр Негребецьких воює на Донбасі рядовим проти України. Про свої мотиви розповів в інтерв’ю URA.Ru, яке передрукувало «Эхо Москвы».

На запитання, навіщо 37-річному депутату, батькові двох дітей їхати на війну за кордон, він відповів: «Я патріот Росії, а тут (в Україні) живуть слов’яни. Такі ж «руські», як і я. Я не міг їх кинути».

• Росія перекинула під донецький аеропорт підрозділ безпілотників, а під Маріуполь бригаду розвідників із Північної Осетії.

Про це під час брифінгу повідомив речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко.

• Президент України Петро Порошенко заявив, що в ході проведення антитерористичної операції за увесь час загинули 946 українських військових і добровольців.

Про це він сказав під час виступу у Львівському національному університеті ім. І. Франка, передає «Інтерфакс-Україна».

• Частина старого терміналу Донецького аеропорту охоплена пожежею.

Про такі дані станом на 18.20 повідомив медіацентр АТО.

4 жовтня 2014 року

• Зведення новин

«Пріоритетною ціллю для терористів лишається аеропорт Донецька. Бойовики вдалися до кількох чергових невдалих спроб штурму аеропорту, після чого продовжили його обстрілювати. Сили АТО усі напади відбили та знищили 12 терористів», — про це повідомив речник ІАЦ РНБО Андрій Лисенко.

• У Криму продовжується фіксація переміщень російської військової техніки на території автономної республіки.

Про це повідомив речник ІАЦ РНБО Андрій Лисенко у ході брифінгу.

«3 жовтня біля адмінкордону з АР Крим на території Херсонської області (н.п. Червоний Чабан) спостерігався рух 2 танків, 2 БТРів та 1 УРАЛу. Пізніше між трасою Каланчак-Армянськ та лісосмугою прикордонники виявили до 10 затентованих одиниць важкої броньованої техніки», — зазначив Лисенко.

• На Луганщині місто Попасна під час «режиму припинення вогню» обстріляли бойовики 31 полку так званого війська Донського, які не підконтрольні ЛНР.

Про це заявив глава Луганської ОДА Генадій Москаль.

Одна людина загинула, 10 зазнали поранень, у тому числі троє тяжких.

5 жовтня 2014 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

АНТОН КІРЄЄВ («СІФОН») (07.11.1973 — 05.10.2014) ДУК «Правий сектор»

Це було 5 жовтня 14-го, Антон із побратимами мав завдання: взяти висоту біля Спартака, з якої можна було б здійснювати вогневу підтримку «кіборгам», що проривалися з Пісків до ДАПу і навспак. Це не була ініціатива тільки «Правого сектору», бо ДУК завжди координував свої дії із ЗСУ, тому на це завдання йшли і добровольці, і десантники Збройних сил. Зі спогадів побратимів і очевидців того виходу, вояки рушили під вечір, колоною бронемашин: Антон їхав на броні головного БТРу.

Засідка. Раптовий вогонь бойовиків — і ворожий гранатометник влучає в ліве крило броньовика, де сидів Антон із побратимом «Хрустом». Гинуть обоє. На місці. Ще один ДУКівець «Удав» дивом вижив: поранений у ноги й у спину, уночі він доповз до своїх, волаючи українських пісень на всю горлянку, аби свої не вбили.

— Розумієш, споконвічно чоловіки їхали на фронт рятувати країну та свою землю, а жінки чекали їх і забезпечували надійний тил, — пояснює чоловіків вчинок Юля, схрещуючи пальці долонь у замочок, ніби сама себе заспокоює зараз. — Ну от ми для них — найкращий гарант спокою і тепла, до якого вони прагнули й зараз прагнуть повертатися. Я поважала його рішення і не дозволила собі змушувати Антона змінити його. Чекала чоловіка й кожного разу наголошувала, що йому є куди повертатися, що його тут чекають, що я без нього тут нікуди не дінуся і на дзвінки його відповідатиму, більшетого — я їх щоранку чекаю. Просто впевнена, що з такою думкою йому було значно легше тримати зброю...

Телефонні дзвінки були короткими: Антон — розвідник, тому особливих розмов не могло бути, за винятком «привіт, кохана, я здоровий, а ти як?» Хоча, якби й можна було сказати щось більше, то, певна Юля, він би не говорив, бо відсотків на вісімдесят оберігав її від