Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

— Марія Романівна, не хвилюйтеся ви так, на вулиці ще не зима.

— Ти ще поговори мені тут! - по материнськи насварила.

— Алексе, синку ходімо в дім, вони вже піднялися до спальні. Я зроблю тобі гарячого чаю, - не відставала няня.

 Щоб не засмучувати Марію Романівну я зайшов в дім. Випив гарячого липового чаю, подякував і піднявся до своєї кімнати.

Зранку не маючи жодного бажання вдавати сімейну ідилію з батьком я взяв ключі від байка і рвонув з шаленою швидкістю, якнайдалі від цього фарсу. Поганявши вдосталь, зупинив байк біля кіоску, щоб випити кави і перекусити. Додому повертатися не було бажання.

Дорогою до байку я побачив Мел, яка задумливо не спіша ішла в сторону парку. Сьогодні доля на моїй стороні, подумав я.

— Мелані, - гукнув я її.

Вона побачивши мене не відриваючи наші погляди, підійшла ближче.

Захопленим поглядом подивилася на байк і своїми тендітними пальчиками провела по ньому. Запропонував покатати і показати своє улюблене місце. На диво погодилася швидко. За мить, ми на байку розсікали вулиці міст.

До озера доїхали досить швидко. Її щічки злегка порожевіли від швидкої їзди, а очі світилися від задоволення. Я не стримався нахилився і впився голодним поцілунком в її соковиті ніжні губи. З напором мій язик увірвався до її рота наші язики сплелися в несамовитому танці. Мел з  неменшою пристрастю відповідала мені. Наші губи палали від гарячих поцілунків. Ми плавилися в обіймах один одного.

Мої руки пестили ніжну шкіру живота час від часу опускаючи і зминаючи соковиті сідниці. Мел своїми долоньками пестила з пристрастю мої оголену спину під футболкою. Я від задоволення простогнав покриваючи її шию поцілунками. В штанях відразу стало тісно і боляче. Моє єство прагнуло скинення напруги.

Ми немов двоє спраглих пустельників, з жадністю пили один одного і не могли напитися. Я ще сильніше притиснув до себе її тендітну фігуру не відриваючи поцілунку, покушував і засмоктував такі солодкі губи. Вона стогнала і звивалася в моїх руках.

Мел перша прийшла до тями, розірвала наш поцілунок, злегка відсторонилася але не втекла з моїх обіймів. Глибоко вдихнула ніби підбирала слова.

— Алексе це... - з хрипотою в голосі почала вона, але договорити я не дав, приклавши палець до її припухлих від поцілунків губ.

— Мел прошу тебе не кажи нічого, - притуливши своє чоло до її. - нам було добре двом, тут слова зайві.

Вона підняла свій погляд з неприхованою пристрастю, поглянула мені прямо у вічі при цьому ніжно погладжуючи моє обличчя. Моє тіло миттю відреагувало на невинний жест. Від задоволення я прикрив очі. Я бажав, щоб ці ніжні тортури не припинялися. Мелані з ніжністю поцілувала мене своїми пухкими губками.

— Мел, - проричав в її губи, - ти зводиш мене з розуму, моє тіло мені не підвладне.

 Із дикою пристрастю накинувся на її губи. Руки пірнули під ліф зминаючи ідеальні півкулі. Від моїх дотиків її соски затверділи, я злегка покрутив їх між пальців. Вона голосно простогнала в мої губи пірнаючи п'ятірнею в моє волосся.

— Алексе, - простогнала вона, - нам потрібно зупинитися.

 Вона звільнилася з моїх обіймів і відступила на крок від мене, приводячи себе в порядок.

— Мел, я не хочу запинятися і тим більше відпускати тебе. Я хочу, щоб ти була моєю, душею і тілом. Я знервовано протяг по волоссю своєю рукою.

— Алексе, нам не можна, це все неправильно я твій викладач, - з гіркотою в голосі промовила вона. - Наша пристрасть нас обох зруйнує.

— Мел, я вже не зможу від тебе відмовитися, - підійшов, нахилившись прошепотів на вушко, - мене тягне до тебе з першої нашої зустрічі і я не здамся. Щоб ти не говорила і як мене, і себе не переконувала пристрасть між нами меншою не стане. Мелані, -  піднявши її підборіддя я поглянув в глибину сіро-зелених очей, - обіцяй подумати про нас, і не кажи мені зараз "ні".

— Ох, Алексе, я...

— Мел, пообіцяй.

— Обіцяю, - зітхнувши промовила.

Я швидко чмокнув її в щоку. Вона здивовано підняла до верху брову.

—  Це подяка, за те, що ти поїхала зі мною. А тепер, Меланія Олександрівна, дозвольте вам запропонувати невеличку екскурсію, - пирснувши зі сміху взяв її руку в свою.

Вона теж засміялася. Переплівши наші пальці ми не спіша прогулювалися вздовж озера.

— Алексе, ти сказав, що твоя мама померла, а твій тато, ти з ним живеш?

При згадці про тата мої вилиці напружилися, а моя рука зжала трохи сильніше її ніжні пальчики.

—  Якщо тобі не приємна ця тема, можеш не відповідати.

— Вибач, Мел. Все гаразд, просто мій тато, це остання людина про яку я хотів би говорити. У нас з ним дуже складні і напружені відносини. Все моє свідоме життя, він тільки те і робив, що наказував. Завжди мало бути так, як він цього хоче, а на думку інших йому було просто начхати.

— Алексе, вибач я не хотіла.

— Не вибачайся, Мел, мені аж полегшало, що я зміг ще з кимось поговорити про батька, окрім няні, яка живе і досі з нами. Ми продовжили нашу прогулянку, мило розмовляючи на нейтральні теми.