Читати книгу - "Мама для дочки рятівника , ліліанаа"

Я з Ейворі та Авенір пішли у ванни, поки дитина робила всю ранкову рутину. Вмивалася та чистила зубки. Мені було не зручно, що вперше за 3 роки життя моєї дитини жінка з нею знаходилася у ванній і жартувала до моєї дитини. Мені було боляче бачити та розуміти, що тут стоїть абсолютно чужа жінка і ставиться до Ейворі як до своєї рідної дитини. Зараз я розумів, що треба тримати Авенір до останнього. Від сьогодні вона няня, а можливо колись і справді стане матір'ю. Але якщо вона не змінить свого ставлення до дочки. 

 - Тату, я все. - мене вивела з думок Ейворі і як завжди показала свої зубки. Я посміхнувся.

 - Тоді біжимо на кухню? - запитав її я, та допоміг їй злісти з стільця на якому вона стояла коли вмивалася. 

 - Тааак! - вона побігла на кухню, ми з Авенір залишилася на одинці не перериваючи поглядів.

 - Нуу, я вже знаю де знаходиться твоя й Ейворі кімнати. Де знаходиться ванна та кухня теж знаю. Якщо не помиляюсь вітальня навпроти кухні, вірно? - перша перервала тишу Авенір.

 - Так, все вірно. Після сніданку Ейворі я поясню тобі все стосовно дитини, а після завтра ми тебе будемо чекати. - вона мені подарувала одну зі своїх найкращих посмішок та вийшла з ванної. Я глянув на своє відображення в дзеркалі.

 - Зберися Картере, геть глузд втрачаєш! Вона ніколи не стане матір'ю для Ейворі! - промовив я до свого відображення.

 - Ніколи не кажи ніколи, Картере. - я обернувся на голос Авенір позаду себе і дивився на неї не знаючи, що сказати.

 - Авенні, я..я.. - вона мене змусила замовкнути своїм поглядом.

 - Нічого не кажи, ходімо годувати Ейворі. - вона зникла з мого поля зору, я зітхнув і пішов за нею. Коли я зайшов на кухню, то побачив як Ейворі сиділа їла. Мені як ніколи було соромно перед Авенір, але вона робила вигляд наче нічого не почула. Я сів за стіл біля Ейворі та посміхнувся дочці, Авенір глянула на мене.

 - Я їй приготувала панкейки та знайшла у тебе полуничний джем та подала їй як сніданок. Коли я запитала її, що вона любить на сніданок. То вона конкретної відповіді не сказала, я запропонувала їй панкейки, але вона сказала, що ти ніколи їх не готував.

 - Я просто не вмію готувати панкейки. - я легко усміхнувся, але Авенір та Ейворі добряче з мене поглузували, що я не вмію готувати.

 - Я навчуся і буду готувати краще ніж Авенні. - вона уважно оглянула мене з піднятим підборіддям 

 - Не будь впевнений такий. - її обличчя засяяло посмішкою.

 - Бійся програти, люба моя. - я широко посміхнувся. Та взяв свій телефон з карману, я знайшов які інгредієнти мені потрібні та став до роботи.

 - Ейворі оцінить наші панкейки і скаже чиї смачніші. - почув я голос Авенір ззаду та тихий сміх дочки. 

 - Добре, якщо я виграю цю битву. То ти у суботу йдеш з нами на мультик, який обере Ейворі. 

 - Я згодна, але ж якщо виграю я, то ти нам з Ейворі даруєш букет квітів. 

 - І мультики будемо дивитися. - сказала Ейворі.

 - Домовилися. - я зосередився на приготуванні. 

Незабаром перші панкейки були готові та я поставив їх на стіл додавши до них джем. Ейворі відломила шматочок та поклала до рота. Вона почала пережовувати, але виплюнула та покривилася.

 - Тату, це не смачно. - промовила дитина та звела брови разом.

 - Принцесо, скажи, що ти жартуєш над татом. - я глянув на їх серйозне обличчя і прийняв поразку. Авенір теж спробувала моє "творіння".

 - Картере, ти дуже сильно переборщив з сіллю. Тому ми чекаємо свої квіти і мультик. - вони обидві посміхнулися, а я став прибирати. Вони пішли у дитячу та як я зрозумів по звукам, вони гралися. Коли я закінчив на кухні та пішов у свою кімнату, щоб переодягнутися та поїхати по квіти дівчатам. Коли я стояв в кімнаті в нижній білизні, у кімнату забігла Авенір і застигла на місці. Її погляд бігав по моєму тілу, а вона і слова сказати не могла.

 - Авенні, якщо так будеш дивитися на моє тіло то всю долю продивишся. - я усміхнувся, а вона збентежилася. Я одягнув штани, коли вона нарешті заговорила.

 - Я..я телефон хотіла взяти, я думала, що ти ще на кухні. Пробач. - я побачив її телефон на тумбі, взяв його та підійшов до неї. Її погляд впав на шрам на моїх грудях. Вона легко до нього торкнулася, а мене мов струмом вдарило від її дотику. Я нагнувшись до її вуха тихо промовив.

 - Авенні, знайди собі хлопця. А то я почав помічати, що у нас різні бачення на свої другі половинки. - вона ахнула від моїх слів і зробила крок назад, я протягнув руку з телефоном і вона лишила цю кімнату.

Чудово Картере, спочатку вона чує твої слова про неї у ванній, потім ти їй верзеш бозна, що. Ти йолоп!  - подумав я, одягнувся і заглянув у дитячу.

 - Дівчата, я вам по квіти. Скоро повернусь. - Авенір не глянула на мене і правильно, я б на її місці, ще б вдарив мене.

Я зупинився біля квіткового та пішов в середину. Я обрав один букет ромашок, а інший тюльпанів, він був трохи менший, бо він для Ейворі. Сівши в машину, я попрямував додому.

Я зайшов в дім і до мене на зустріч прийшли вони. Обидві які кружляють в моїй голові, одна дочка, інша її няня. Я спустився на коліно перед дочкою та подарував їй квіти й поцілував у чоло. Вона побігла у свою кімнату, я піднявся і глянув на Авенір. 

 - Авенні, пробач мені за ті слова. Я дурень, щось мене перемкнуло трохи не туди. - я віддав їй квіти, і вона легко посміхнулася вдихаючи їхній аромат.

 - Вважай, що я не тримаю на тебе образу, бо ти подарував мені мої улюблені квіти. Дякую. - вона пішла за Ейворі, а я полегшено зітхнув. Я пішов за ними, щоб обговорити все з Авенір стосовно Ейворі.