Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

***

-Аїдо! ... Аїдо! ... Та прокинься вже нарешті!

  Я різко сіла, від чого запаморочилась голова. Вільям трусив мене за плече. Ми були все в тій же машині, але нарешті по дорозі до замку, а не в тій глуші.

-Скільки можна спати?! Ми вже під'їжджаємо, готуйся. - Сказав принц опустивши моє плече. - Дами, запам'ятайте, ви НЕ виходите з машини, поки вам не протягнуть руку і не відкриють ваші двері! Це зрозуміло?

-Цілком. - Коротко, спросоння відповіла я.

-От і добре і, Аїдо, давай без жартів? Ти зараз будеш стояти біля самого короля. Я не хочу впасти в його очах.

***

  Вже десять хвилин я нервово перебираю край своєї чорної сукні, яку купила ще вдень в тому магазині. Зачіску я перевірила вже разів так сто так точно, вже не знаю чим зайняти руки, аби прибрати бісове хвилювання.

  ДЕ ТОЙ ВІЛЬЯМ!? Де його чорти носять?!

  Анна Дарвін, в свою чергу, досить спокійно сиділа на задньому сидінні, не видаючи тривоги. Хоча я знала, що в замку вона буде почувати себе некомфортно.

  Раніше, кожного разу, коли вдома тема заходила за замок і королівську сім'ю, мати переводила тему, або кричала: «Ну що ти причепилася!? Ну от, вже голова від тебе болить! Щаслива?! Доведеш матір!». І так завжди.

  Не знаю чому у неї така реакція на той замок. Здається у минулому її нічого не пов'язувало із королем і подібним. Звідки ж тоді така недовіра і ненависть?

-Аделаїдо Дарвін, прошу, дайте мені змогу проводжати вас у цьому турнірі і на сьогоднішньому відкритті. - В той час, мої дверцята відчинилися і мені була протягнута рука принца Вільяма Скотта. З чого б це такий тон? Що за показушність? - То ви приймаєте пропозицію?

  Тільки зараз, коли дверцята були відкриті, я второпала що ми ВЖЕ стоїмо у королівському дворі, біля сходинок у саму будівлю. Навколо нас незліченна кількість людей. Сьогодні сюди прийшли всі, коли не лінь: фотографи, папараці, журналісти і просто зіваки, яким якогось діва не стлілось цієї ночі вдома.

  Я так розумію той текст, що сказав принц – офіційне оголошення? Ну, те саме на яке ти не маєш права відмовити? Тому що відповідь заздалегідь обрана королем?

  Тоді вибору мені не надавали, тож ...

-Що ж, Ваша Високосте, я з щирою радістю прийму Вашу тимчасову пропозицію. - Ну, а що ви хотіли? Щоб я сказала типове ,,Так?" тому що він принц і я можу його опустити в очах короля? А от дзузькии! Маю ж я якось радіти від цього нудного дійства, правильно?

  Хлопець на секунду скривився, але за секунду вже надів на обличчя назад маску, яку носе кожна людина на офіційні зібрання.

  Ось, моя рука вже в його руці. Ми йдемо по червоному килиму, який, здається тільки но чистили перед нашим приїздом. З усіх боків осліплюють вспалахи камер, чим трохи збивають з пантелику.

  Але, на щастя, Вільям вправно веде мене під руку до головних дверей замку і я, як не дивно, ні разу навіть не впала.

  Конкурсанток помітно зразу. 

  Як тут не помітити? Декілька рижих плям серед чорно-сірої маси людей. І всі кудряві. Не знаю чи від природи, як я, чи накрутили, аби виглядати святково?

  Короля зараз не було видно. Ніде. Можливо він має з'явитися якось неочікувано? Це ж його шоу для мешканців Нествілу, Гормалю і наших сусідів.

  Поки ми підіймалися по сходам наверх, зі сторони прекрасної половини людства чулися крики і писк з ледве чутною фразою: «ААА! Це ж сам Вільям Скотт!».

  Кхм ... якщо чесно, було неприємно.

  Тому що, агов! Сьогодні він якби зі мною! Потерпіть місяць вже, га! Не репнете, не бійтеся!

  Я міцніше вціпилася за руку хлопця, на що той лише хмикнув.

-Ти що, пані палке серце, навіть знаєш таке відчуття як ревнощі? Неочікувано.

-З чого б це я тебе ревнувала? Хто ти мені такий? Не бери на себе стільки! Це лише на місяць, вони потерплять. Але ж, хоч-не-хоч, цей місяць ти маєш бути поруч зі мною, тож нехай не розкидають слину.

  Хлопець лише припідняв підборіддя і усмішка його збільшилася вдвічі.

-То ти не ревнуєш кажеш? 

-Звісно ні! 

-Що ж, тоді відкрию тобі серкрет Аїдо, ми не зобов'язані постійно бути поруч цей місяць і мати відносини також не заборонено. Я просто супроводжую тебе, можу допомогти, підказати щось, іноді захистити від когось, або чогось і подібне. Але це не одне й те саме, що й фективні відносини на прохання короля. Здається, ти не правильно сприйняла ту інформацію, що тоді розповів я і Марсл. Так, що не нервуй. А я, мабуть, візьму номер тієї дівчини в рожевій сукні ...

  Я прослідкувала за поглядом хлопця. Дівчина в рожевій сукні, також як і ми підіймалась по сходам наверх, але на відміну від інших конкурсанток вона мала чорне волосся і досить довгий зріст. А ще супроводжував її не чоловік, як в усіх інших випадках, а літня жінка. Можливо це її мати? Або тітка? 

-Серйозно? В іншої конкурсантки? Тобі не здається, що це буде не дуже виглядати ззовні!

-Повір, королю буде не до того, з ким я веду романи ... як і тобі, якщо ти правду кажеш. - Хлопець трохи повернув до мене обличчя і, не прибираючи з обличчя дурнувату посмішку кинув на мене швидкий погляд, неначе стежив за реакцією. Любиш маніпулювати людьми і слідкувати чи вийшло? Що ж, не на ту напав!

-Любчику, роби що хочеш, але якщо король дізнається, що його ідеальний син зустрічається з можливою сестрою, то повір, він тебе не постукає по головці, як улюбленого синочка, а скоріше, навпаки.

  Посмішка з обличчя хлопця в секунду спала і ... тепер не зрозуміло чому саме. Із-за моєї промови? Чи із-за появи короля? ...

-Його Величність, король Лев ||! - Проголосили десь збоку.

  У дверях показався сам король у супроводження двох охоронців. Зараз правитель виглядав навіть ліпше ніж вдень. Гарно укладена зачіска, чорний костюм із білою краваткою, лакіровані чорні туфлі і багато аксесуарів.