BooksUkraine.com » Детективи » Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу 📚 - Українською

Читати книгу - "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"

172
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 179 180 181 ... 248
Перейти на сторінку:
павук витягнув її із зашморга й почав лякати, що зробить погано мені. Він знав, що батько помер на чужині, помер від туги за жінкою і від сорому, бо хтось написав, що зробили з його донькою. Батько помер, а цей мерзотник використовував його смерть, щоб залякати Олену. Він стверджував, що тепер моє життя в Уругваї залежить від нього, і якщо Олена не буде слухняною, якщо не задовольнятиме всі його забаганки, то він накаже вбити мене. Олена була ще дитиною, вона вірила цій брехні і більше не намагалася опиратися. Вона готова була вмерти, але боялася нашкодити мені. Хоча я давно вже втекла від своїх одновірців.

— Чому? Обіцяний рай виявився пеклом? — здогадуюся я.

— Пекло виявилося у них самих. Вони принесли його аж до Уругваю.

— Пекло? Я бачив цих сектантів, такі смиренні та богобоязні люди.

— Це тут. Де їх переслідують і зневажають, примушують відмовитися від віри. Але в Уругваї вони були самі собі господарі. Отримали багато землі в диких місцях, від яких день їхати верхи до найближчого міста Ніякої влади, жодних утисків. Живи та слав Господа! Але ви б бачили, у яких чудовиськ перетворилися ці агнці та мученики за віру! Верхівка корабля одразу взяла владу над усіма Важка робота по чотирнадцять годин на день і погане харчування. Гроші витрачалися не на їжу чи ліки, а на зал зібрань і будинки кормчих. Якщо хтось намагався протестувати — його били. А тих, хто не хотів ставати рабом, убивали.

— Вбивали? Не вірю, що ці люди здатні на таке.

— Здатні. Вони спалили кілька селищ індіанців, тамтешніх дикунів, які не хотіли вірити у Господа так, як вчили кормчі корабля. Спалили вщент, дорослих убили, а дітей зробили прислугою!

— Але ж ваша віра забороняє користуватися зброєю!

— Заборона залишилася тільки для простих членів корабля. Кормчі ж дозволили собі взяти зброю, щоб нести слово Боже серед єретиків та язичників. Також вони дозволили собі їсти відбивні, а іншим наказали давитися цвілим кукурудзяним хлібом Вони відпочивали та вивчали Біблію, а інші надривалися на ланах. Коли я сказала, що Господь створив людей рівними і гріх допускати таку несправедливість, то мене побили. Коли я спробувала втекти, мене спіймали і відвезли до Аргентини, де продали до будинку розпусти в глушині. Сподівалися, що там я зникну назавжди і не буду заважати. Але я змогла втекти, заробила гроші на квиток і повернулася за сестрою. Коли я побачила її, побиту, залякану та спустошену, то присяглася, що помщуся. Сказала про це негіднику, а той викликав поліцію.

— Сектант викликав поліцію? — сумніваюся я.

— Він був мільйонером, а не сектантом Він щедро платив і тримав усіх на короткому ланцюгу. До того ж, він готувався привселюдно повернутися у православ’я!

— Що? — дивуюся я.

— Їздив до Петербурга, де домовився, що його мануфактурі отримає велике армійське замовлення після того, як він повернеться до офіційної церкви.

— А корабель?

— Корабель мусив відплисти до Уругваю. За планом негідник мав купити квитки всьому кораблеві, потім продати все майно і поплисти разом з усіма із великою сумою грошей, десь біля півмільйона На ці гроші в Уругваї корабель купив би землю, реманент та худобу, мав би на що жити перший час Але цей мерзотник збирався витратитися лише на квитки. Далі за планом мусив прийти на пароплав, а перед самим відправленням його начебто арештувала б поліція. Пароплав би відплив, а він залишився. І за тиждень би проголосив про повернення до православ’я. Це б дозволило отримати не тільки військове замовлення, але й захист від грошових претензій колишніх одновірців. До того ж, мусило вирішити проблему з Оленою, яка насмілилися поскаржитися на побиття. Насмілилася після того, як отримала мій лист. Поліція почала перевірку, але справу швидко зам’яли. Операцію вів сам Священний Синод, якому був потрібен тріумф православ’я на півдні. Заради цього легко знехтували життям молодої дівчини.

— Звідки ви знаєте всі подробиці? — не довіряю я.

— Я звабила поліцейського пристава. Той мусив убити мене і викинути в море, але побачив мене і наказав залишити. Два тижні бавився зі мною і розповідав про хитрий план того негідника. А потім відвіз мене до Одеси і продав. Не міг втратити можливість заробити зайву сотеньку. Так я знову опинилася серед повій. Було важко, але я знала, заради чого жити. Окрутила того жидівського бандита. У нього був впливовий брат, яким він завжди хвалився. Я розповіла про можливість добряче заробити у Херсоні. Він погодився, бо хотів довести братові, що став уже дорослим і здатним самотужки робити серйозні справи. Тут узяв собі помічників з місцевих босяків. Ну, а далі ви все знаєте.

Марія подивилася на мене, Олена вже не плакала, а просто сиділа, схопившись руками за голову.

— Ще декілька деталей про ту ніч, — не міг заспокоїтися я. — Чому бандити почали стрілянину? Утрьох вони могли б здолати покійного і без пострілів.

— У негідника був револьвер. Віра забороняла йому мати зброю, але він уже збирався виходити з віри, боявся, що корабель вийде з-під контролю, то купив собі револьвер. Ми про це не знали. За планом Олена мусила розбудити його. Він спав дуже міцно, не почув би грабіжників. Олена розштовхала, сказала про шум у кабінеті. Він побіг туди. А там злодії. Вони б просто скрутили його, побили, забрали б гроші й пішли. Далі я б застрелила його. Все б виглядало звичайним пограбуванням Та тут він дістав револьвер і почав стріляти. Вбив усіх трьох бандитів, вони навіть зброю не встигли вихопити, бо не чекали, були впевнені, що господар беззбройний. Коли вони попадали мертві, він зареготав, бо подумав, що переміг. Та я стояла позаду...

— Ні, я! — каже Олена — Я стояла позаду, і я вистрелила у свого чоловіка В потилицю, впритул. Він упав. Я вклала револьвер у руку одного зі злодіїв, Почула, що прибіг городовий. Зробила вигляд, що знепритомніла Це я вбила.

Вона дивиться у стіл, і я бачу на її обличчі відчайдушну рішучість. Чому цей вираз знайомий мені? І я розумію, що вона не злякається, візьме провину на себе, піде під суд.

— Іване Карповичу, вам доводилось колись бити жінку? — питає Марія.

— Так, — кажу я і дуже її дивую. Ось вона вже дивиться з презирством.

— Дружину?

— На жаль, я не одружений.

1 ... 179 180 181 ... 248
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"