BooksUkraine.com » Сучасна проза » Титан, Теодор Драйзер 📚 - Українською

Читати книгу - "Титан, Теодор Драйзер"

135
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Титан" автора Теодор Драйзер. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 179 180 181 ... 185
Перейти на сторінку:
розвагою, як розправа з кількома депутатами.

— Гей, Пінський! — чувся чийсь вигук над морем чужих і явно ворожих до цього депутата осіб.

Так, сьогоднішнє зібрання аж ніяк не складається з прихильників Пінського — це різнорідне, стихійне збіговисько, спаяне одним прагненням — примусити, нарешті, панів депутатів до дотримання елементарної порядності. Тут є й жінки — дехто з місцевих парафіянок, дві-три поборниці жіночого рівноправ’я, дві-три завзяті діячки товариства тверезості. Пан Пінський погодився постати перед цими людьми лише після того, як йому пригрозили: якщо він не прийде до них, то вони прийдуть до нього.

— Гей, Пінський! Старий хабарник! Скільки думаєш заробити на транспортних концесіях? — цей голос звучить десь із глибини зали.

Пінський (різко повертаючи голову, немов його ущипнули). Хто посмів назвати мене хабарником? Це брехня! Всі мої гроші, до останнього долара, зароблені чесним шляхом, і кожна людина в чотирнадцятому виборчому знає це.

П’ятсот осіб, присутніх у залі. Ха! Ха! Ха! Пінський не взяв жодного долара! Хо! Хо! Хо! Ось це дивина!

Пінський (червоніє, підводиться зі стільця). Так, це справді так. І я не бажаю розмовляти з купкою нероб, котрі прибігли сюди стрімголов тому, що газети наказали їм цькувати мене. Я вже шість років обіймаю посаду депутата. Мене всі знають.

Голос. Ти ще смієш називати нас неробами? Ах ти ж негідник!

Інший голос (у відповідь на заяву Пінського, що його всі знають). Та вже як не знати, знаємо!

Ще один голос (низенький, худий сантехнік у робочій куртці). Гей ти, хапуго! Як будеш голосувати? За або проти концесії? Відповідай!

Ще один (страховий агент). То як будеш голосувати?

Пінський (знову підіймаючись зі стільця. Він настільки розгублений, що раз у раз встає і знову сідає). Я маю право чинити так, як вважаю за потрібне! І маю право обмірковувати свої дії! Для чого ж ви обирали мене депутатом? Наша конституція...

Республіканець — противник Пінського (молодий суддівський чиновник). До біса конституцію! Не заговорюй нам зуби, Пінський! Як будеш голосувати? За чи проти? Кажи!

Голос (муляр — противник Пінського). Відповість він вам, аякже! У нього вже, мабуть, усі кишені набиті грішми того пройдисвіта, з котрим він злигався.

Голос із групи позаду Пінського (один із його зграї — дужий, задерикуватий ірландець). Не давай їм залякати тебе, Симе! Стій на своєму! Нехай тільки спробують! Ми тебе в обиду не дамо!

Пінський (знову підхоплюється). Це — обурливо! Мені дозволять, нарешті, висловитися чи ні? Про кожній справі можна судити і так, і сяк. Так ось, я вважаю, що пан Ковпервуд, хоч би що там писала преса...

Столяр-ремісник (передплатник «Інкваєрера»). Тебе підкупили, злодюго! Нічого нас за ніс водити! Адже ти тільки й думаєш, як би продатися якнайдорожче.

Худий сантехник. Правильно, точно, шахрай він! Покладе в кишеню тридцять тисяч і дасть драла. Хапуга!

Пінський (зухвало — підбурюваний своїми прихильниками). Я все роблю відповідно до своїх понять про честь і справедливість. Конституція надає кожному, в тому числі, сподіваюся, і мені, свободу слова. Я стверджую, що міські залізничні компанії мають користуватися відомими правами. Але, безперечно, у населення також є свої права.

Голос. Які ж це права, по-твоєму?

Інший голос. Та хіба він знає? Наші права для нього яйця виїденого не вартують.

Ще один голос. Плював він на них!

Пінський (бачачи, що його життю поки що не загрожує небезпека, і ще більше осмілівши). Повторюю, що населення також має права. Треба змусити компанії сплатити відповідний податок. Однак двадцять років — це занадто незначний термін для концесії. Законопроект Мірса дає тепер право видавати концесії терміном на п’ятдесят років, і мені здається, що, беручи до уваги...

П’ятсот осіб (хором). Злодій! Грабіжник! Хабарник! Повісити його! Несіть мотузку!

Пінський (ховається за спини своїх соратників, кілька городян, стиснувши п’ястуки, насуваються на нього: їхні очі блищать, зуби зціплені — все це не віщує йому добра). Друзі мої, стривайте! Дайте мені закінчити!

Голос. Зараз ми з тобою скінчимо, падлюко!

Городянин (поляк, із густою бородою, наступаючи на Пінського). Як будеш голосувати, га? Зізнавайся! Як? Ну?

Інший городянин (єврей). Гнида ти — і більше нічого! Шахрай! Злодій! Я вже тебе не перший рік знаю. Ти мене обібрав, коли ще тримав бакалійну крамницю.

Третій городянин (швед, зумисне солодким голосом). Скажіть, будь ласка, пане Пінський: якщо більшість громадян чотирнадцятого виборчого округу не бажає, щоб ви голосували за цю концесію, ви будете все ж таки голосувати за неї чи ні?

Пінський вагається.

Усі п’ятсот. От зараза! Гляньте на цього негідника! Йому заціпило! Він ще не вирішив, чи зробить він те, чого хочуть від нього виборці! Придушити його — і все! Довбо­нути разок по голові, і край!

Голос із групи Пінського. Тримайся, Пінський! Не бійся!

Пінський (зауваживши, що натовп налягає на сцену, і зовсім уже сторопівши). Якщо виборці не хочуть, щоб я голосував за концесію, то я, безумовно, робити цього не стану. Навіщо мені це треба? Я завжди виконую волю виборців.

Голос. Так, після добрячого копняка!

Інший голос. Та ти рідну матір продаси, не те що нас, скотиняка ти така! Хіба ти можеш діяти чесно?

Пінський. Якщо половина виборців потребують, щоб я голосував проти концесії, я так і зроблю.

Голос. Гаразд, гаразд, будемо вимагати, будь певен. Дев’ять десятих підпишуться під цим ще сьогодні.

Ірландець (парубок років двадцяти шести, контролер газової компанії, наступаючи на Пінського). А якщо не будеш голосувати як годиться, то ми тебе повісимо. Я перший допоможу накинути мотузку.

Один із охоронців Пінського. А це хто такий? Треба буде почекати його на вулиці та дати прочухана добряче, щоб заткнути йому пельку.

Ірландець. Це ти заткнеш, чума червонопика? Виходь, подивимося!

Тут у суперечку вплутуються вже всі присутні. Здіймається неймовірний галас. Пінський під охороною своїх прихильників, котрі оточують його щільним кільцем, відступає за двері. Навздогін йому мчить свист, улюлюкання, крики: «Злодій! Хабарник! Грабіжник!»

Чимало таких драматичних сцен розігралося в Чикаґо після того, як проект Ковпервуда був винесений на розгляд муніципальної ради.

Починаючи

1 ... 179 180 181 ... 185
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Титан, Теодор Драйзер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Титан, Теодор Драйзер"