Читати книгу - "Українські традиції"

Небо на ніч вкривається хмарами.

Ввечері або вночі з'являється туман і довго не розсіюється.

Холоднішає під час дощу.

У вересні гримить.

Дим піднімається догори.

Павутиння розстелюється на рослинах.

Багато павутиння в час бабиного літа.

Горобці збираються зграями і галасують.

Білі зірки на небі.

Білий вогонь у печі.

Жар у печі гасне швидко.

Падає сніжна крупа.

На льоду виступає вода.

Сонце сходить червоне.

Сонце сідає у хмарах.

Хмари йдуть проти вітру.

Птахи сідають на сніг і кричать.

Вечірнє небо червоніє.

Падає пухнастий сніг.

Дим з труби йде вгору стовпом.

Вітер дме з півночі.

Дрова, згораючи, потріскують.

Туман стоїть високо над землею.

Порипує сніг, голос чути далеко.

Ворони сідають головами в різні боки.

Горобці тихо сидять на деревах чи хатах.

Ось такий далеко не повний перелік прикмет, якими послуговувався наш народ для передбачення погоди. Правильність народних передбачень легко перевірити, використавши записи у щоденнику спостережень. Зрештою, знання цих прикмет може стати в нагоді всім, хто збирається на прогулянку до лісу чи до роботи в саду або городі.

Тлумачення снів надзвичайно популярне в усіх народів світу і, мабуть, таке ж давнє, як і людство. Повсякденна свідомість народу, певне, ще з часів неоліту була тісно пов'язана із сновидіннями як явищами містичними, віщими тощо. З язичницьких часів дійшло до нас уявлення про сон як про чарівну істоту або чарівних істот – дітей богів підземного царства, при цьому сон залишається абстрактним поняттям. З народних уст нам відомо, що Сон – це «кудлатий чоловік з чотирма очима», добрий і не страшний, його помічницею виступає Дрімота. Вони мають дивовижну силу – насилати на людей сни, під час яких людина зустрічається з душами померлих предків, бачить фантастичні картини, пов'язані з її переживаннями та мріями.

Символіка снів змінювалась відповідно до розвитку суспільства, і, звичайно, давніх пластів лишилось обмаль. Кожна людина сприймає світ індивідуально і по-своєму тлумачить сновидіння, але система символів-пояснень спільна для всіх представників народу, хоча в невеликій кількості багатоваріантність все-таки існує. Цікавими в цьому плані були б дослідження колискових не як фольклорних перлин, а як трансформованих і пристосованих до побутових потреб ранніх язичницьких молитв-заклинань, присвячених Сну і Дрімоті – представникам «темного царства», але це не входить у наше завдання.

Тлумачення сновидінь українцями відбувалось на рівні побутовому, коли сни намагались розгадати ті, хто їх бачив, і на рівні знахарському, коли сни тлумачились людьми,