Читати книгу - "Леді Вольфрам , Анна Стоун"

- Так звичайно! - кивнула Канна, переставши сердитись на їхні вчорашні п'яні витівки.

– Що ти від нас хотіла? У нас нічого немає, ми збідніли! Чим ми тобі допоможемо? – перепитав Джефрі.

- Я вам розповім, але тільки, якщо можна, в іншому місці! Навіть стіни мають вуха! - усміхнулася жінка кутиками губ.

– Якщо це не протизаконно, то я згоден! – відповів Хейл.

«Дарма сподіваєтеся!» - промайнуло в думках чарівниці.

- Канно, може, ти розповіси щось про себе? Про нас ти вже знаєш! У нас і так справи не дуже добре. Ми не можемо тобі повністю довіряти! – попросив Еміль.

- Якщо буде потрібно, я розповім! Тим паче, що у нас тепер багато спільного! - Канна, відставивши склянку убік, підвелася. – Якщо у вас немає грошей, можете замовити сніданок, я заплачу. Хейле, а тобі я зараз принесу тобі ліки! Потім порозмовляємо. - сказавши це, вона вийшла з-за столу і пішла до своєї кімнати.

- Щось у ній не так! І командний тон, і манери… – подивився їй услід Джефрі. - Дивна вона, як і шрам на її щоці!

- Час нині важкий! Але в мене передчуття що скоро все зміниться! – замислився Еміль, перераховуючи гроші у гаманці. Трохи грошей у них все ж таки було.

– Сподіваюся, на краще! - додав Хейл, важко зітхнувши.

– Надія, як кажуть, вмирає останньою! – засміявся Еміль. – Але в мене все одно передчуття, що ми вляпуємося у чергову проблему!