Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"

– Тому що я і є той проблемний шаєр, якого намагається позбутися Ендер, Аню, – його голос звучав тихіше за шепіт. – Ні, у мене не роздвоєння особистості… Це називають синдромом Дракона. Впевнений, у вашому світі теж зустрічається щось схоже. Рік – я справжній. Слабкий, вразливий, останні кілька років не здатний впоратися з власним силовим щитом… А людина, яку ти вважаєш шаєром, – плід моєї підсвідомості. Ідеальний шаєр. Такий, яким я хотів бути, але не міг змусити себе змінитися. Він – тимчасова реакція моєї психіки на нездійсненні зобов’язання, як запевняють лікарі. Маска, яку неможливо зняти самостійно. Завдяки тобі вона зникла. Сподіваюся, назавжди, тому що щит я вже контролюю повністю.

– Шаєр стояв поруч, коли я розмовляла з тобою по телефону!

– Я стояв поруч, коли тобі включили кілька загальних фраз із запису семирічної давності. Пам’ятаєш, я розповідав, що колись брав участь у театральних виставах?

– Тобто коли ти залишив мене в кімнаті Ендера… – договорювати не хотілося.

– Я збирався вправити йому мізки, але змінився і… Мені стало байдуже, Аню. Тоді ти не мала значення для Долінеї, і я просто пішов.

Задуматися про це я не встигла – автомобіль крутнувся вбік і зупинився посеред чагарників. Дзеркало заднього виду запевняло, що позаду нас приземлився пустельний дракон, на спині якого сидів Дракон у світло-жовтій, майже білій лусці.

– Кажете, легенди брешуть? – прошепотіла я.

– Безумовно, – радісно вишкірився Рік і рвонув двері з криком: – Віку! Яке щастя, що ти живий! Ендера на троні Долінея не витримала б!