Читати книгу - "Зоряні королі"

— Джоне Ґордоне, ви мені подобаєтесь! Клянуся Небом, гідні люди народжувалися у ті далекі часи! — Він поплескав Ґордона по плечу, помітно повеселішав. — Вище голову, Джоне! Не засмучуйтесь! Так, я знаю вашу таємницю, але ніхто про неї не дізнається. Ланд Аллар і його асистент, повірте, не проговоряться. Ви ще побудете принцом!

Ґордон зробив вигляд, що жадібно хапається за приманку.

— Ви хочете сказати, що не викриєте мене?

— Саме так, — кивнув Шорр Кан. — Думаю, ми будемо корисними один одному.

Ґордон відчував, що гострий інтелект, захований за зіркими чорними очима, напружено працює. Обдурити найхитромудрішого і найбезжальнішого змовника у Всесвіті важко, майже неможливо. У разі програшу життя Ліанни і доля Галактики повиснуть на волосині. Шорр Кан допоміг йому встати.

— Ходімо до мене, там поговоримо. Ви можете йти?

Коли вони вийшли з лабораторії, ДеркУндіс втупився на Ґордона, як на повсталого з мертвих. Фанатичний молодий хмарник не очікував більше побачити його живим і у повному розумі. Ґордон знав це. Шорр Канн зверхньо посміхнувся.

— Все нормально, Дерк. Принц Зарт — мій новий союзник. Ми підемо у мої апартаменти.

— Отже, таємниця Руйнівника у ваших руках, пане? — вирвалося у молодого фанатика, проте незадоволена гримаса Шорр Кана змусила його замовкнути.

— Ви, здається, розпитуєте мене? — різко кинув вождь.

Поки вони йшли, думки Ґордона були зайняті цією інтермедією. Вона вселяла надію, що його невиразна схема може спрацювати. Але потрібно бути вкрай обережним! Ґордон з тремтінням зрозумів, що йде по самому краю прірви.

Приватні покої Шорр Кана були настільки ж невибагливі, як і його кабінет. Кілька жорстких стільців, гола підлога, у сусідній кімнаті незручне на вид ліжко.

Дерк Ундіс залишився за дверима. Коли Ґордон озирнувся, глузлива посмішка Шорр Кана повернулася.

— Жалюгідне лігво для повелителя Хмари, так? — сказав він. — Але на підданих це справляє належне враження. Бачите, я підійняв їх на війну з Імперією, щоразу підкреслюючи бідність наших світів, труднощі нашого життя. Я не маю права оточувати себе комфортом. Він вказав Ґордону на стілець і сів сам.

— Все-таки неймовірно! Говорити з прибульцем із далекого минулого. Яким же він був, ваш час, коли ніхто ще не залишав маленької Землі? Ґордон знизав плечима.

— По суті, різниці мало. Ті ж війни та конфлікти. Люди не дуже змінюються. Вождь Ліґи розуміюче кивнув:

— Натовп завжди залишається натовпом. Кілька мільйонів людей, які зійшлися врукопашну на вашій старій планеті, або тисячі зоряних світів, що йдуть один на одного у сучасній Галактиці… Одне і те ж. Ви подобаєтеся мені, Джон. Ви розумні та відважні. Оскільки ви розумні, то збагнете, що я не дозволю емоціям вплинути на мене. Але мої інтереси на мене впливають, і досить сильно. Я думаю, що ми будемо корисні один одному. — Він подався вперед. — Те, що ви самозванець, нікому, крім мене, не відомо. І отже, несуттєво. Для Галактики ви — Зарт Арн. І після перемоги Хмари я можу використовувати вас так само, як сподівався використовувати справжнього Зарт Арна.

Саме на це розраховував Джон Ґордон. Однак розіграв недовірливий подив.

— Тобто ви хочете зробити мене номінальним правителем Галактики?

— Чому б ні? — заперечив його співрозмовник. — Як наслідний принц Імперії, ви зможете заспокоювати хвилювання після того, як вона буде завойована. Звичайно, реальна влада збережеться за мною, як я і казав. — Він додав відверто: — По суті, ви для мене навіть більш зручний партнер, ніж справжній Зарт Арн. Він міг почати мені заважати. Але у вас немає вродженої лояльності до Імперії, і я не сумніваюся, що ви будете підтримувати мене з чистого інтересу.

Ґордон відчув спалах торжества. Як і було задумано, диктатор бачив у ньому лише безсовісного, честолюбного авантюриста.

— У вас буде все, що забажаєте! — підвищив голос Шори Кан. — Які запаморочливі перспективи! Багатство, влада, розкіш, загальне поклоніння! А поруч дружина — прекрасна принцеса Ліанна!..

Ґордон зобразив приголомшення, захоплений подив.

— Я — імператор Галактики? Я, Джон Ґордон? І раптом власний хитромудрий задум здався Ґордону безглуздим. Голос спокуси знову зашепотів у його вуха. Заради чого прикидатися? Адже те, про що говорить Шорр Кан, цілком реальне! Він стане, нехай номінально, верховним владикою Галактики, з усіма її мільйонами зірок і планет! Він, Джон Ґордон з Нью-Йорка! І головне — Ліанна завжди буде з ним.

Єдине, що потрібно, — приєднатися до Шорр Кана і перейти на бік Хмари. А чому б і ні? Хіба він присягав на вірність Імперії? Чому не подбати про себе самого заради такої влади і розкоші, про яку не мріяв ніхто за всю історію людства?

Таємниця Галактики

Джон Ґордон боровся зі спокусою, сила якої посилювалася її раптовістю. Він був вражений, зрозумівши, що йому всією душею хочеться вхопитися за цей безпрецедентний шанс. Чи не пишність і влада над Галактикою спокушали його. Він не такий уже честолюбний, і, у всякому разі, реальна влада буде належати Шорр Кану. Але думка про Ліанну — ось що було запаморочливо! Він буде завжди з нею, жити з нею поруч…

Жити брехнею! Вічно грати чужу роль іншого, пам’ятати про свою зраду і дивитися при цьому в очі коханій… Ні! Честь і гідність — не порожні слова. Для Шорр Кана — можливо, але він не Шорр Кан. Шорр Кан пильно стежив за ним.

— Ви, схоже, розгубилися, — сказав диктатор. — Даремно. Іншої такої можливості не буде. Ґордон зібрався з думками.

— Перед нами виникає безліч труднощів. Секрет Руйнівника, наприклад. Шорр Кан задумливо кивнув.

— Це найбільша проблема. А я так сподівався отримати його разом з Зарт Арном! — Він потиснув плечима. — Ну, тут вже нічого не зробиш. Зрештою обійдемося без Руйнівника. Корбуло зуміє перешкодити Джал Арну його застосувати.

— Тобто вбити Джал Арна, як він убив Арн Аббаса?

Хмарник кивнув.

— Корбуло зробить це напередодні нашого виступу. А потім його призначать одним з регентів при синові Джала. Тоді стане ще легше паралізувати оборону Імперії.

Ґордон зрозумів, що невдача Шорр Кана у отриманні секрету Руйнівника не зупинить атаки Хмари.

— Це ваші справи, — твердо заявив він. — Я думаю про свої. Ви хочете зробити мене імператором. Але без Руйнівника ваша Ліґа мене не прийме. Шорр Кан насупився.

— Не розумію.

— Хмарники, як і всі інші, хто вважає мене Зарт Арном, — пояснив Ґордон. — Вони запитають: «Раз він з нами, чому не ділиться