Читати книгу - "Термінатор"

— Ходімо швидше, там про тебе говорять, — торохкотіла вона, водночас смалячи цигарку та жуючи порцію гумки. Ненсі потягла Сару, яка не могла нічого второпати, до кімнати відпочинку. Там біля екрану маленького чорно-білого телевізора вже сиділа Клаудіа і, поклавши на низенький столик набряклі ноги, слухала програму новин.

— Ти лише послухай, Capo. Як дивно!

Непідробний жах в очах Клаудії стер з обличчя Сари недовірливу посмішку. Вона стала слухати. Неймовірно! Сувора дикторка в чудово пошитому діловому костюмі ніби й насправді розповідала про неї:

— … Ще раз про події дня. Сару Ен Коннор, тридцять п’ять років, домогосподарку, матір двох дітей, сьогодні по-звірячому вбито в її квартирі. Представник поліції, що прибув на місце злочину, не висловив жодних припущень щодо мотиву вбивства.

Дикторка перегорнула сторінку й зачекала, доки на екрані монітора перед нею з’явиться текст-підказка. Вона оповідала щось далі про очікуваний страйк водіїв вантажного транспорту, але Сара вже не слухала. «Бідолашна, бідолашна жінка! Її звали так само, як і мене! Боже мій. Усі мої неприємності дірки з бублика не варті порівняно з цією трагедією. Як подумаєш, що вбивця-маніяк блукає містом і життя людини для нього анічогісінько не важить… Треба ж так! Сара Коннор…»

— Ну от, люба, вважаймо, що тебе вже немає!

Ненсі ляснула її плече й розреготалася, неначе не чула дотепнішого жарту за весь день.

Геннок-парк, 6.12 вечора

Термінатор натиснув на засувку магазину, відкинув вистріляну обойму та перезарядив свого кольта з лазерним прицілом. Він постояв над скривавленим тілом Сари Гелен Коннор, яке ще здригалося в останніх корчах, і знову підніс пістолет. Червона мітка лазерного прицілу завмерла на лобі жінки. Про той випадок, якщо буде потрібна ще одна куля.

Більше стріляти не довелось.

Він витяг з кишені своєї куртки ножа та швидким вправним рухом розітнув жінці ногу трохи вище від гомілки. Розпанахав м’язову тканину до коліна й застромив пальці у теплу плоть, відкривши блискучу білу кістку.

Те, що шукав Термінатор, не знайшлося.

Друга ліквідація, а результат розпізнавання негативний. Він сховав ножа, підвівся. Термінатор обміркував подальші дії. З трьох жінок на ім’я Сара Коннор, чиї адреси вказано в телефонній книзі, двох уже не було. Лишилася одна. Сара Дженет Коннор. Скоріш за все саме вона й є потрібним об’єктом.

Стратегія пошуків: повернутися на свою базу для переозброєння, а потім здійснити завершальну операцію.

І Термінатор рішуче вийшов на вулицю.

Санта-Моніка, спортивно-оздоровчий центр «Краса та здоров'я», 6.18 вечора

Сара рішуче повернула на стоянку біля двоповерхового будинку оздоровчого центру. Дівчина зіскочила з мотоцикла і попрямувала до присадкуватої довгої будівлі, що, незважаючи на дерев’яну обшивку та жовтуваті фарбовані стіни, більше нагадувала в’язницю, аніж спортивну споруду. Міс Коннор помахала дівчині за стійкою, і та кивнула їй на двері секції аеробіки. Утім, Сара й так змогла б відшукати подругу: ревіння важкого року, чутне в коридорі, безпомилково вказувало, де саме проводить заняття Джинджер.

Сара штовхнула важкі двері і її вмить огорнуло задушливою хвилею теплого повітря, хоча в залі безугавно гудів кондиціонер.

Мелодія Деніса Вільямса, від якої здригалися стіни, надихала зграйку захеканих дівуль на рухи, зграбність і невимушеність яких нагадували про найкращі традиції муштрування у прусському війську. Джинджер голосно вибивала такт і ганяла своїх підопічних не гірше за сержанта в таборі початкової військової підготовки. Дівчата у барвистих колготках стрибали, тряслися й вимахували руками та ногами. І все це мало красиву назву «танців».

Лише декілька осіб уважно спостерігали за тим, як чисто й елегантно виконує вправи невтомна Джинджер, і більш-менш вдало наслідували її. Решта ж мали такий вигляд, ніби щойно впоралися з порцією «Біг Джефа» і тепер страждають від наслідків ненажерності. Сара при її тридцятичотирьохгодинному робочому тижні в ресторані не потребувала жодних тренувань.

— Один-два-три-чотири! Витягнися! — наказувала Джинджер, цілком поглинута своєю стихією.

Але після трьох хвилин цієї вакханалії навіть Деніс Вільямс вичерпав свої можливості. Плівка закінчилася. Серед несподіваної тиші було чути тільки посвистування та шемрання мікрофона й жалісні охкання. Джинджер переможно оглянула свою гвардію та самовдоволено спитала:

— Сьогодні було чудово, так?

Свій захват дівчата висловили короткими й не дуже пристойними репліками.

— Ну це вже дзуськи! Або ви вірно розумієте своє завдання, або ж ми переходимо до інтенсивнішої програми, — тамуючи сміх, виголосила Джинджер.

Доки подруга натягала светр та джинси, Сара сиділа в роздягальні і розповідала.

— Невже ім’я збіглося? — співчутливо спитала Джинджер. — Mondo bizarro![5]

— Отож бо й воно.

Сара дивилася порожніми очима на шафки й крутила пальцями дротики навушників. Джинджер почала вдавати з себе привида з фільму жахів і, лиховісно завиваючи, наблизилася до подруги.

— Маленька Сара не знала, що чекає на неї дорогою додому після тривалого, важкого дня… Темно! А назустріч їй…

Ні, Джинджер таки неймовірна штукарка! Сара всміхнулася.

— Годі вже!

— Я завжди знала, що ти вкриєш себе славою, Коннор, — зауважила Джинджер, забираючи в Сари навушники.

— У мене таке дивне відчуття, ніби це я померла, — вела далі Сара.

— Ну й як воно там? Не надто холодно для бікіні?

— Мені здається…

— Ти верзеш казна-що!

— Негайно припини, Джинджер!

— Вибач. Що ти хотіла сказати?

— Мені раптом спало на думку: а що, якби замість тієї жінки вбили б мене? Що залишиться після мене? Я маю на увазі, чи зміниться щось від того, що я існую або мене немає?

Джинджер примружилася.

— Ти це серйозно?

Сара хитнула головою. Джинджер замислилася.

— Ти завжди вчасно сплачувала свою частину за квартиру, — повідомила результат своїх роздумів Джинджер. — А це вже чогось варте.

— Проте тебе все-таки неможливо розчулити! — стрепенулася Сара.

Джинджер довелося позбутися свого легковажного тону. Вона обійняла Сару за плечі та прошепотіла у вухо:

— Ти мій найкращий друг, — усміхнулася Сарі та швидко додала: — Ходімо звідси. Серце крається, коли на тебе погляну!

Вони увійшли до зали, де на силових приладах тренувалися чоловіки. Сарі кортіло ще раз побачити Мета. Джинджер продефілювала до лави, на якій лежав хлопчина та качав прес. Мет стояв над ним, перевіряючи правильність рухів. Джинджер почала демонстративно розглядати молодика.

— Дихаєш неправильно, — напучував його Мет. — За прилад слід братися ось так. А, Джин! Привіт!.. Дивись-но, я покажу тобі, як слід качати прес!

Мет зігнав з лави м’язистого молодика й легко почав совати важку гирю. Вгору-вниз, вгору-вниз.

Розлютившись через таку надмірну увагу, Джинджер підкралася до Мета ззаду. Вибравши момент коли