Читати книгу - "Конрад, або Дитина з бляшанки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Столиця Польщі, про яку тут питають, зветься Варшава, — сказав він, — похила вежа стоїть у Пізі, а корінь із ста сорока чотирьох буде дванадцять.
— Ти хвалько, бе-е-е, бе-е-е, бе-е-е! — вигукнув Антон.
— Цей хвалько шахрує, насправді він нічого не знає! — підхопив Флоріан і штовхнув Конрада в живіт.
— Дай йому здачі! — шепнула Конрадові Гіті.
Конрад похитав головою.
— Та він нікому не дасть здачі, він боїться, бе-е-е! — крикнув Флоріан. — Боягуз, боягуз!
— Та дай же йому здачі! — знов шепнула Гіті, але Конрад і цього разу не вдарив Флоріана. Тоді вона обернулася до Міхі і сказала їй: — Слухай, він таки справді боягуз, його ображають, а він і пальцем не кивне.
Міхі була найближча приятелька Гіті й завжди погоджувалася з нею. Тепер вона теж сказала:
— Так, він справді боягуз, усе стерпить!
— Ходімо від нього, надто він слабкодухий! — сказали Міхі й Гіті в один голос і сіли з Флоріаном та Антоном до столу робити паперові літачки.
— Може, пограємося моєю лялькою? — запропонувала Кіті Конрадові.
— Залюбки, але покажи мені, як нею гратися, — відповів Конрад. — Я вмію тільки будувати залізницю з кубиків і розглядати малюнки в книжках.
Кіті дістала нову ляльку, іграшковий візочок і розпакувала іграшковий сервіз, який подарував їй Конрад. Потім прибрала куток у вітальні, прикотила туди візочок з лялькою, виставила на маленькому столику сервіз і почала вдавати, ніби наливає каву в чашки з кавника.
— Ти батько, я мати, а у візочку наша дитина, — пояснила вона Конрадові. — Розумієш?
Конрад відразу збагнув гру.
— Я аптекар Егон, а ти пані Бартолотті.
Кіті кивнула головою. Скоро Конрад захопився грою. А Кіті призналася йому, що їй ні з ким ще не було так приємно гратися в батька, матір і дитину, як із ним. Правда, їм кожні дві-три хвилини заважав Антон. Він і далі сидів біля столу з Флоріаном та дівчатами, лузав горіхи і шпурляв у Конрада або в Кіті лушпайками. І щоразу вигукував:
— Начувайся!
Конрад у розпачі глянув на Кіті й запитав:
— Ти також хочеш, щоб я зацідив йому у вухо?
— Тільки якщо тобі самому дуже кортить зацідити йому, — відповіла Кіті.
Конрада втішила її відповідь.
— Ми зробимо просто, — запропонувала Кіті. — Граймося далі. А гра наша буде така: тепер гаряче літо, ми на селі, а там багато мух. Як летітиме лушпайка, то це буде муха.
Конрад погодився. І щоразу, коли на них летіла лушпайка, вони з Кіті вигукували:
— О, знов муха! Скільки цього року тих мух! — І хихотіли.
Антона це так сердило, що він зібрався йти додому. На прощання він знов крикнув:
— Начувайтеся!
Тепер він уже погрожував не тільки Конрадові, а й Кіті. Він вирішив більше не любити її.
О шостій годині до вітальні зайшла пані Рузіка, ввімкнула телевізор і сказала, що іменини скінчилися. Кіті провела своїх гостей до дверей. На прощання Міхі й Гіті запитали її:
— Скажи, Кіті, що тобі подобається в цьому боягузові?
А Флоріан мовив:
— Іменини були нудні. І все через цього пришелепуватого недоростка.
І він знову штовхнув Конрада в живіт. Тепер він був уже цілком певний, що той не дасть йому здачі. Але він не врахував Кіті.
— Ну, це вже мені набридло! — вигукнула вона і вгатила Флоріана кулаком у живіт, другим кулаком у щелепу, а ногою в гомілку.
Флоріан заревів і вискочив з кімнати. Дорогою він крикнув:
— Я ніколи більше не прийду до тебе! Помста! Помста!
Гіті сказала:
— Тю, вона тепер б'ється навіть за того боягуза!
Міхі теж не змовчала:
— Мабуть, це її нова симпатія!
І вони пішли додому.
Кіті провела Конрада на третій поверх, до дверей пані Бартолотті.
— Та дівчина сказала, що я, мабуть, твоя симпатія, — тихо мовив Конрад.
— Так воно і є, — теж тихо, як і він, відповіла Кіті.
— Справді?
— Справді, — Кіті кивнула головою.
Конрад нерішуче запитав:
— Слухай, Кіті, може, ти кажеш це тільки для
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Конрад, або Дитина з бляшанки», після закриття браузера.