Читати книгу - "Академія дружин драконів, Бетсі Прусс"

—Де ти взяла його? —поцікавилась Аріель, надуваючи губки. —Це герб королівської династії драконів. —вона вказала пальчиком на надплічники з цупкої тканини, що були вишиті позолоченими нитками.

Я махнула рукою, обіцяючи їм усе розповісти потім. Звичайно я не збиралась їм нічого розповідати! Але в мозку з’явилась картина, коли наші губи з принцом ледь не доторкнулись.

—Що? —пропищала Ванесса, уважно дивлячись на мене.

—Ти знову думки читаєш? —не менш обурливо запитала я.

—Ти надто голосно думаєш.

—А ти...

Дзвінок із самого пекла пролунав вдруге і дівчата почали жваво вибігати з кімнати. Полегшено видихнувши, я зраділа, що матиму хоч трохи часу для виправдання. Швидко підхопивши резинку для волосся, я побігла слідом за ними. У коридорі бігали з боку в бік такі ж адепти у бордових сукнях. Хтось радів, а хтось соплі пускав через надто закриту форму.

Я впевнено крокувала поруч зі своїми дівчатками, доки інші витріщались на нас.

—Це через твій плащ. —шикнула у саме вухо вампірка, рикаючи.

—А мені на них байдуже!

—Не думала, що ти коза така вправна. —я почала задихатись через її нахабство. Вона ж навіть не знає мене!!! —Плетеш тут думки, якби дупу свою звідси забрати, а вже й з принцом поцілуватись встигла.

—Ми не цілувались! —голосніше, ніж хотіла, відповіла я. На нас тут же глипнули інші адепти, а ельфійка з русалкою лише приречено похитали головою.

—Після занять усе мені розповіси. —крізь зціплені зуби, якими вона намагалась створити посмішку, повідомила мені вімпірка. Ага, зараз! Тільки шнурки погладжу і біжу їй усе на блюдечку пояснювати. —Обережніше з думками, людинко.

—Годі мені в голову лізти. —огризнулась я, помічаючи двері виходу з академії.

Коли ми опинились на вулиці, я несвідомо скривилась. Холодне повітря пробиралось до кісток, легкий туман покрив зелену травичку, а на сонце й натяку не було.

Всі вишикувались у декілька шеренг, споглядаючи у протилежний бік. Навпроти нас стояла сотня наставниць... людей! Усі вони, такі ж, як і я, тому варто було зустрітись з кимось поглядом, як щирі усмішки лягали на обличчя цих жінок. Серед них були й молоді дівчатка, можливо, трохи старші за мене.

На галявину вийшла жінка у прекрасній червоній сукні, вишитій дорогоцінним камінням.

—Це королева! —тихо повідомила Аріель, що стояла поруч.

—Вітаю у нашій Академії, обрані! —промовила жінка, зупиняючись навпроти нас. Її голос та рівна постать відразу ж давали знати, хто перед тобою. —Три місяці ви навчатиметесь у нашій Академії етикету, поводженню з драконами та правильної вимови. Не буду ходити колами і відразу ж поясню усе. Ті, хто зможе зацікавити мого старшого сина, спадкоємця та принца Анкровії, Густава, відправиться до палацу та ні в чому не потребуватиме. На жаль, всього тридцять з вас зможе зацікавити Густава, тому варто попітніти.

Я тихо фиркнула, дивуючись з їх самооцінки. Та кому потрібен цей Густав? Точно не мені!

—Інші сімдесят дівчат залишаться у академії ще на дев’ять місяців, аби вдало вийти заміж за титульних драконів. Після відбору все буде у ваших руках, тому вмикаємо чари, дівчатка, та будьмо слухняними.

—Пробачте! —підійняла руку я, трохи знічуючих від пронизливих поглядів інших. Адепти попереду розступились, показуючи королеві цю зухвалу, що посміла їй перечити.

—Слухаю. —кивнула жінка, примружуючи свої очі.

—А додому коли?

Після мого питання всі почали тихо перешіптуватись.

—Дурепа якась —почула я збоку.

—Це благословення, відчепити дракона.

—А вона додому хоче.

—На забиту земельку де й магією не пахне!

Стало до болю у скронях образливо через їхня слова. Ну звичайно, мене виховували не так, не нав’язували те, що найкращий шлюх — це шлюб з драконом.

—Через рік! —голосно відповіла королева, змушуючи інших замовкнути. —Якщо ви не пройдете відбір фавориток принца, а потім ще й успішно не сподобаєтесь жодному дракону, вас відправлять додому.

Дивилась жінка на усіх, але чомусь мені здавалось, що зверталась вона саме до мене.

У інших адепток швидко зник до мене інтерес, коли королева почала говорити про старшого принца. Вона красномовно описувала усі плюси фавориток її синочка, ніби бути однією з його ляльок це так прекрасно!

Згодом королева покинула нас, але перед цим не забула кинути на мене пронизливий погляд.

Ми всі полегшено видихнули, варто було жінці скритись за черговою стінкою академії.

—Ти божевільна! —прошепотіла з дивним захопленням Ци. —Я б ніколи не наважилась заговорити з королевою без її на те дозволу.

Я втомлено посміхнулась, дивлячись на євнуха і смішному чепчику, що розділяв на по групам. Всього їх було три, у двох по тридцять три обраних, а у третій — тридцять чотири. І як же мені сьогодні щастило, мммм.

У моїй групі тридцять демониць, відьма, вампірка та я. От же ж лайно!!!

Ци та Аріель зраділи, почувши, що будуть у одній групі, а ось я не дуже. Вічно спостерігати за кислою пикою вампірки я не мала ані найменшого бажання.

Так, годі! Вона ж у нас думки читає... а якщо вже прочитала?

—Замовкни. —шикнула Ванесса, ледь стримуючи посмішку.