Читати книгу - "Їхня кохана лялька, Алекса Адлер"

Світ остаточно божеволіє. Я божеволію. Просто відпускаю все… дозволяю собі це безумство… просто віддаюся двом чоловікам і урагану болісно солодких, порочних, майже нестерпних відчуттів… адже все одно нічого не можу зробити… не можу… можу тільки кричати в рот Са-арду у відповідь на кожен поштовх його брата. Можу лише безпорадно прямувати туди, куди вони мене ведуть. До вогненної прірви. Можу тільки покірно ступити в неї, вибухаючи в нестерпному болюче гострому задоволенні, здригаючись всім тілом і звиваючись в руках моїх коханців.

Рухи Шоа-дара тепер стають ще сильнішими і глибшими. Я чую його низьке шипіння, чоловічі пальці боляче стискають мої стегна, і він, втиснувшись у мене, здригається шумно видихаючи і скалячись.

Са-ард відсувається, і я тепер можу бачити. Можу спробувати перепочити.

− Гарна лялечка, − посміхається блаженно змій молодший, ще раз штовхнувшись у мене. Примушуючи знову здригнутися від посторгазменного шоку.

Але він нарешті виходить з мого тіла, звільняючи від своєї ваги. Я ж, користуючись довгоочікуваною свободою, перевертаюсь на бік. Намагаючись прийти до тями. Усвідомити те, що трапилося, те, що мені довелося пережити і відчути… боже, я щойно займалася сексом з двома змієхвостими мужиками, які вважають мене своєю лялькою для втіх… і кінчила від цього. Капець.

З двома... так... але ж своє отримав лише один. Злякано завмерши, я обережно повертаю голову. Підіймаю погляд на Са-арда.

Ой матінко. Він… він… роздягається. Погойдуючись на своєму величезному хвості, неквапно розстібає пояс, відкидає той убік, стягує з себе кітель, сорочку... а я в німому шоці дивлюся на член, що вже перебуває в повній бойовій готовності, хитається прямо навпроти мого обличчя.

Хотіла подивитись, як у них там все? Ось. Тепер можу розглянути все практично великим планом. І те, як чоловічий торс кольору сталі плавно переходить у чорний зміїний хвіст. І дві чорні розсунуті гладкі пластини в пахвинній ділянці. І разючий чоловічий статевий орган, який за формою практично нічим не відрізняється від того, що мені доводилося бачити у парочки хлопців моєї раси. А от розмір... якщо у Шоа-дара такий же, не уявляю, як це в мене помістилося.

Ой, Женько. Не про те думаєш. Не про те.

Здається, зараз мені збираються практично показати, що куди і як поміщається. Са-ард теж явно не проти скористатися розігрітою лялькою Ейш-ші.

А я… я не згодна. Так не хочу. Якщо з Шоа-даром я була захоплена зненацька несподіваним натиском і реакціями свого зрадницького тіла, то зараз… коли я усвідомлюю те, що відбувається, коли можу вибирати, як діяти… якщо дозволю їм брати мене далі, якщо не спробую зупинити все це… як мені потім жити з цим?

Са-ард, не зводячи з мене пронизливого голодного погляду, рухається до столу. Але я більше не чекаю, коли мене схоплять і знерухомлять. Розумію, що тоді знову не впораюся з цим проклятим ляльковим тілом, якому все якраз дуже подобається.

Невідривно стежачи за рухами змія старшого, я поспіхом схоплююсь на ноги, подумки радіючи зараз своїй нелюдській витривалості.

Са-ард здивовано хмуриться.

− Ляж на с-с-стіл, Ейш-ші, − наказує, звужуючи грізно очі.

− Ні. Не підходь до мене! Я не хочу!

− Ш-ш-що? Ш-ш-що значить, не хочеш? – здіймає він брови.

− Те й означає. Я не пустоголова лялька. Не Ейш-ші, – передражнюю його. – І не хочу бути вашою сексуальною іграшкою.