Читати книгу - "Як керувати рабами"

дозволяю комусь тривалих стосунків. Зазвичай тоді, коли йдеться про спільне життя непокірних рабів, що погано поводяться і схильні до бунту. У такому разі можна очікувати, що вони використовуватимуть своє спілкування для нагнітання негативної атмосфери та посилення нестабільності. Тоді я продаю одного з пари, щоб усунути можливість змови за моєю спиною. На щастя, таке трапляється рідко, і близько третини моїх рабів перебувають у шлюбі, хоча й не оформленому законно. А втім, якщо вони коли-небудь зробляться вільними, їхні шлюби будуть визнані дійсними.

Важче регулювати випадкові зв’язки. У моїх сільських маєтках зазвичай буває недостатньо жінок, через те їх доводиться розподіляти. Я відділяю жіночу половину від чоловічої замкнутими дверима, щоб уникнути всіляких несподіванок. Тоді можна бути певним, що раби не матимуть дітей без мого схвалення. Висока сексуальна активність ослаблює чоловіків і заважає їм інтенсивно працювати, а роботи в господарстві завжди багато. Тому інколи я відкриваю чоловікам доступ до жіночого помешкання — не так рідко, щоб викликати незадоволення, і не настільки часто, щоб знизити продуктивність праці.

Загалом я віддаю перевагу керованим стосункам між рабами і особисто підшукую для них постійних партнерів. Це дає можливість добирати такі пари, які, на мою думку, будуть ефективними і в роботі, і у вихованні дітей. Мати дітей вигідно. Я дарую будь-якій рабині, що народила трьох живих синів, звільнення від роботи. Жінці, яка привела на світ більше трьох спадкоємців чоловічої статі, я дарую свободу. Дивно, що в байці Езопа «Ворона й голубка» сказано: «Серед рабів найнещасніші ті, хто народжує дітей у рабстві». Гадаю, це через страх рабів перед тим, що їхні діти будуть продані, а сім’я розбита. Але я роблю так рідко, хіба що у випадку поганої дисципліни.

Розведення рабів є корисною та прибутковою справою, але ви маєте пам’ятати, що вона вимагає певних капіталовкладень і багато часу. Із сільськими рабами все простіше. Оскільки вони залишаються на фермі цілий день, усе, що потрібно, — закріпити за ними жінок. Важче з пастухами: вони, як правило, пасуть свої отари в гірських долинах і в лісистій місцевості. Живуть вони в тимчасових хатинах, умови — суворі. Через те бажано посилати з ними жінок, які б допомагали їм у всьому і готували їжу. Однак слід переконатись у тому, що ці жінки достатньо здорові й здатні вижити в таких умовах. Часто вони успішно виконують ту саму роботу, що й чоловіки: доглядають стадо, заготовляють дрова, пораються по господарству. Що ж до вигодовування нащадків, то зазначу лише, що вони годують своїх дітей груддю просто під час роботи — можуть тримати в руках колоду і немовля. Це добре показує, якими розніженими й жалюгідними є породіллі, що по кілька днів вилежуються під москітною сіткою, відновлюючи сили.

До головного раба — управителя чи наглядача, як ви можете його називати, — треба ставитися з більшою щедрістю, коли йдеться про жінок як винагороду і стимул до відданості. Він має отримати до пари жінку, яка не тільки розважатиме його, а ще й, як ми вже говорили, допомагатиме у виконанні важливих завдань. Наглядача треба попереджати про те, що він не може породичатися з членом домогосподарства без вашого дозволу, не кажучи вже про сторонніх, оскільки ви хочете, щоб його партнерка була здатною виконувати важливу роль. Я волію запрошувати своїх управителів пообідати зі мною за одним столом, аби обговорити їхніх можливих партнерок: хай відчують свою причетність до прийняття рішення, важливого для всіх нас.

Обираючи майбутню управительку господарства, ви маєте зупинитися на жінці, яка виявить найбільшу помірність щодо їжі, вина, сну та сексу. Крім того, вона повинна мати найкращу пам’ять, виявляти найбільшу старанність у виконанні будь-яких завдань і більше за всіх намагатися догодити господареві. Це намагання ви можете заохочувати: показуйте їй, які ви щасливі, коли вона вам догодила, і які розчаровані, коли в неї цього не вийшло. Коротко кажучи, ви маєте навчити її бажати процвітання вашого господарства і відчувати, що вона вносить свою частку в цей успіх. Заохочуйте її розвивати відчуття справедливості, надаючи переваги тим рабам, які на це заслуговують, а не навпаки. Дайте їй зрозуміти, що до статків і свободи швидше приведе гарна і чесна служба, ніж лінощі та крадіжки. Тоді вона зробиться такою жінкою, якій можна довірити цю важливу посаду.

Із міськими рабами мати справу простіше: неважко відслідковувати стосунки між тими, хто живе поруч із вами. Виявлення пари, яка приносить користь і є, до того ж, плодовитою, може стати чимось на кшталт гри для вас і вашої дружини. Якщо ви як голова домогосподарства є справедливим і турботливим, то швидко зрозумієте, що кількість ваших рабів може значно збільшитися. Але ви вчините правильно, якщо не спиратиметесь тільки на домашнє розведення рабів, щоб задовольнити всі потреби в рабській праці. Хвороби, нещасливі випадки, передчасна смерть завжди забиратимуть частину ваших рабів. Тому корисно час від часу додавати сторонню свіжу кров для, так би мовити, відновлення популяції та щоб розворушити тих рабів, які у вас уже є. Я волію підтримувати пропорцію п’ятдесят на п’ятдесят: половина своїх, половина куплених. І все ж слід визнати, що раби, вирощені вдома, є відрадою та втіхою, вони репрезентують статус родини. Вони підвищують цінність наших маєтків, а також демонструють відданість і поштивість. Це живий доказ згуртованості та примноження статків у господарстві — так само, як це буває в добре керованій державі.

 • Коментар • •

Раби постійно згадуються в «Соннику» Артемідора, датованому II ст. н. е., і нерідко у зв’язку із сексуальними стосунками. Це дає підстави припустити, що підсвідомість римлянина зазнала впливу ієрархічного та репресивного навколишнього світу. Але давні римляни не інтерпретували снів у дусі витіснених бажань (як то робив З. Фройд) і не вважали їх відбитком якихось реальних подій. Вони воліли розглядати сни як божествені послання, що стосуються майбутнього тієї людини, котрій сон наснився. У світі, де рабство було долею нижчого прошарку суспільства, передбачення майбутнього, у яких так чи інакше згадувалися раби, викликали драматичний ефект. Цікаво, що є згадки про тлумачення сновидінь для рабів. Тож можна припустити, що деякі раби мали достатньо грошей, аби звернутися до тлумача снів, і вважали, що гроші варто витрачати на такі речі. Це доводить, що власне майбутнє цікавило рабів не менше, ніж вільних людей. Раби жили в неволі, та це не означало, що вони були позбавлені надії чи не цікавилися тим, що може з ними статися.

Існує велика кількість свідчень