Читати книгу - "Ніхто тебе не врятує, Ксана Рейлі"

— У тебе є хлопець? — вирішила поцікавитися.

Вона знизала плечима, продовжуючи витирати стійку. Мені так і кортіло дізнатися більше. Якщо вона скаже, що так, то очевидно, що цим хлопцем є Дан. Дівчина підняла погляд вверх і глянула кудись мені за спину.

— Ось і він, — тихо пробурмотіла вона, стримуючи задоволену усмішку.

Я не знала, як мені реагувати на це. З її виразу обличчя стало зрозуміло, що вона націлена провести цю бурхливу ніч в компанії чоловіка.

Дівчина відійшла трохи вбік, і краєм ока я помітила, як він зупинився одразу ж навпроти неї, спираючись руками на барну стійку. Мені стало неприємно від усієї цієї ситуації. Я відвернулася вбік так, щоб сидіти спиною до Дана. Варто піти геть, поки він не помітив мене, але я не могла змусити себе зробити це. Я хотіла знати, що вони робитимуть далі.

— Ти сьогодні пізно, — заговорила дівчина. — Ми закриваємося через пʼятнадцять хвилин.

— Я знаю, — сказав він так, що у мене шкіра покрилася сирітками. — Не міг заснути. — Дан понизив голос. — Думав про тебе.

Я стиснула в руках склянку та випила усе, що було в ній до останньої краплі. Я глибоко вдихнула через ніс, намагаючись втамувати свій гнів. Почувалася такою ідіоткою в цей момент, хоча це було максимально очікувано. Я потягнулася рукою до ключів від свого автомобіля, що стояли на стійці поруч зі мною. І тільки я злізла зі стільця, як моя рука похитнулася. Склянка з гучним звуком перевернулася, приваблюючи до мене увагу. Я сильно зажмурилася та стиснула свою долоню в кулак.

— Чорт! — тихо вилаялася крізь зуби.

Могла лише сподіватися, що Дан не впізнав мене.

— Анна? — раптом здивовано спитав він.