Читати книгу - "В сузір’ї Дракона"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Підтримуваний дружиною, я підійду до вікна, розчиненого навстіж, вдихну на повні груди і здасться мені, що я вперше — і це на початку сьомого десятка літ! — відкрию для себе світ білий. В розпалі був травень і всю ніч я спав неміцно і слухав, — в міждерев’ї, за вікном палати невгамовно співали-витьохкували солов’ї…
Пахтіли кущі розквітлого бузку.
— Господи, невже бузок зацвів? — вихопилося в мене. — Коли ж він устиг?
— Поки ти лежав в реанімації… Піднялася температура повітря, з’явилося літепло і він як на очах розквітнув!
На зеленій-зеленій травичці жовтіли очки кульбабок, де-де виднівся іван-чай…
По той бік вікна зненацька пролетіла синьошийка, звана ще варакушкою — з родини соловейків — і, наче вітаючи мене, тьохнула раз-другий…
На яворині, змахуючи довгим хвостом, скрекотіла білобока тіточка-сорока. Це ж, мабуть, на хвості принесла мені якісь добрі вісті?
Стукотів дятел, виспівувала голосиста іволга.
Чути було, як десь далеко-далеко за лікарняним лісом-парком, можливо й за Києвом, чи десь за Китаєвим та Пироговим чи й далі на південних просторах гримів, приглушений віддалю молодий грім-громенко. З-за обрію вже висовувались зубці чорно-сизого громаддя хмаровищ, з яких вилітали зигзаги блискавок, але вище ще сліпучо сяяло сонце.
Верховіттям високих дерев хвацько пронісся вітренко.
Пригадалися чиїсь рядки — чи не Максима Рильського?
Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі…
Спрагло вдихалося озонисте повітря.
А в думці ні-ні та й зринали слова хірурга: «Ми вас порятували, вчасно витягли з того світу». Цього разу так. Але ж настане час, коли вже мене ніхто не витягне і не порятує. Та хіба тільки мене? Така доля кожного й нині сущого на землі. Недарма ж кажуть: життя ще особливе й тому, що воно між буттям і небуттям, що воно завжди на лезі ножа, а тому ми всі роковані.
І нічого нам не залишається, як жити і радуватися — поки живеться і радується.
І ще здалося, що я все ще стою над прірвою в Озонії, щасливій країні, де всі ми — тимчасові гості, з якої — як не крути, як не верти, — а вихід, якщо надійде твій час і бевкне по тобі дзвін — у прірву небуття. І тоді вже ніхто не прийде тобі на допомогу і не порятує тебе на краю прірви.
А надійде ж той час, хочемо ми того чи не хочемо. Прірву подолати двома стрибками не дано, а одним… Ні, краще живи і радуйся. Живи і радуйся! Живи і радуйся!
Хоча б тому радуйся, що небуття так близько від нашого озонистого буття. Чи не тому й життя має свій неповторимий смак і свою привабливість, що часом буває аж лячною. Бо ніде так не живеться і ніде так не радується, як у щасливій країні Озонії на краю прірви, з якої моторошно віє холодом небуття і яка тебе вірно і незрадливо чекає…
А чорне громаддя хмар все ближче й ближче, вже он воно здається по той бік лісу.
Цвіркають, лютуючи, блискавиці.
Але ще сяє сонце і пахне озоном. І безтурботно на яворині скрекоче сорока, змахуючи довгим хвостом — мабуть, таки й справді добрі вісті мені принесла.
І квітне бузок, і жовтіють кульбабки на зеленій-зеленій травичці і ти, бодай і йдучи вже з ярмарку, все ще відкриваєш для себе світ білий.
Який же він прекрасний!
А втім, як писав ще Омар Хайям: якщо гарне вино не змішане з водою, немає потреби його хвалити…
ЗМІСТ
В ПЕТЛІ ЧАСУ
Загибель сіячів життя
В сузір’ї Дракона
Фенікс — птах не тільки чарівний
Culex pipiens
Старий і двоє дітей
На голубій планеті Жовтого карлика
Без вітру не родить жито
Втеча з вулиці Світанкової
Агент чужого розуму
Вогненний змій
Петька Дактиль
В петлі часу (повість)
НІХТО НЕ ПОМИРАЄ НАЗАВЖДИ
Двоє в бункері, не рахуючи привида (повість)
В овальному колі — чорний ягуар (повість)
В результаті теракту вас щойно вбито, Президенте!
Куля знайшла свого адресата
Всі ми брати, тільки чому ми вороги?
Польоти у сні й наяву, а також через Велику Китайську стіну
Я знаю, що ти добрий
Пушок
Хто вб’є Змія Горинича?
Індрик-звір — добра душа
Предивно бысть чюдо в Полотьськъ
Чаювання з душогубцем
Ніхто не помирає назавжди
Таємна асамблея фан-клубу «Микола Гоголь»
ЗАПОВІТ СВЯТОГО АПОСТОЛА
Фантом на Ситомлі
Трибуна Прим-О
Золотошукач за три кроки від щастя
Місяць сюрчання коників (повість-химерія)
Хлопчик і трамвай
Покажи мені уві сні свого убивцю
Заповіт святого апостола
Ая
Над прірвою в Озонії
Примітки
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В сузір’ї Дракона», після закриття браузера.
