Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

– Нагадай, чому ми не могли поїсти біля вікна? – просипів Даріан, обтрушуючи шерстинки. – У затишній кімнаті з м'якими меблями та… Мишко, – його голос змінився. – Мені щось упало на голову. Воно холодне… Воно повзе!

Міка продемонструвала звичайного кленового жука – великого, з твердими надкрильцями та чіпкими лапками.

– Страшний?

– Гидкий!

Обурений жук полетів, не озираючись. Його дзижчання спричинило нову хвилю гавкання – оглушливо дзвінкого, що віддавало у вухах неприємною луною.

Даріан заглянув за край дощатого даху і відразу ж повернувся на попереднє місце.

– Тобі не подобається, що в будинку забагато охорони? – спитав тихо.

– Я до них майже звикла. – Міка дивилася в темне небо і шкодувала лише про те, що впустила кошик. – Звичайно, лазити до тебе водостічною трубою досить складно…

– Не смішно. – І все ж Керрейт усміхнувся.

– Чому? Хочеш, щоб я нила? Чи ти не знаєш, як вони реагують, коли я заходжу на другий поверх?

– Робота у них така.

Міка зіщулилася – незважаючи на спекотні дні, вночі було прохолодно. Прихоплена з кімнати шаль світлою плямою лежала на доріжці – поряд із розкиданим посудом. Тонка сорочка не захищала від холоду, та й лівий рукав був надірваний під час залізання на альтанку. Туфлі теж злетіли – одна не без допомоги собачих зубів. Рятувала щільна вовняна спідниця – завдяки довгому подолу босі ноги не мерзли.

– Вони лякаються! – не втрималася Міка від скарги. – Виструнчуються і мало не стукають зубами. Наче чекають осуду! Я почуваюся монстром, Ріане!

– Ти швидко відучиш їх лабузнитися, чаклунко. – Губернатор стиснув її долоню, намагаючись зігріти. – Не знаю, добре це чи погано.

Набігла хмара, повністю закрила місяць. Стало темно й тихо, навіть собаки припинили метушню і лише повискували, вилизуючи черепки із залишками їжі.

– Їсти хочу… Адже ми не повечеряли через цю біганину…

– Ще одна причина уникати романтики. – Даріан притягнув Міку до себе, захищаючи від поривів вітру. – В мене є печиво. – Він пошарив у кишені. – Крихти від печива, – визнав розчаровано. – Розділимо? Віддам великі.

Альтанка поворухнулася від його руху, і пси знову звернули на неї увагу. Загавкали, почали кидатися з подвійним азартом…

– Люблю тебе. – Міка трималася за Керрейта так міцно, що пальці майже оніміли. – Ми ніколи не говорили про це вголос. Важливі вчинки, а не слова, – ось девіз наших стосунків. Але… Ні, я не думаю, що ми впадемо і сусід заощадить трохи собачого корму. Мені… Мені справді хочеться, щоб ти знав: я люблю тебе.

– Давно?

– Відтоді, як перестала ненавидіти, – вирвалося ненароком. – Пробач… Часом я вкрай нетактовна.

– Я теж.

Міка засміялася, штовхнула Даріана плечем в удаваному гніві.

– Ну ні! Ти все зважуєш сто разів і не говориш, не подумавши.

– Люблю тебе.

Місяць знову сяяв, і його бліде світло відбивалося в очах губернатора. Керрейт м'яко усміхався, і від цієї усмішки ставало спокійно, незважаючи на тварин, що біснувалися в кущах. Міці раптом спало на думку, що такі моменти треба запам'ятовувати навіки.

Жодного вдавання чи гри на публіку, жодних обмежень та умовностей… Просто двоє людей, які скинули маски.

Адже вони звичайнісінькі: невпевнені в завтрашньому дні, зі своїми побоюваннями і страхами, готові до того, що життя – одвічна боротьба.

Але зараз це не мало значення. Існувало лише безкрає небо та оглушливі цикади…

– Вранці буде важко пояснити, чому ми тут. – Міка намагалася відсторонитися від звуків, що долинали із землі. – І чому ми вдвох.

– Гарний привід більше нічого не приховувати.

Її погляд висловлював невпевненість.

– Місто ледве витримало історію Рунки. Наша зведе його з розуму остаточно.

Миготіли тіні, шуміли гілки…

– Мене це не хвилює, чаклунко. Традиції, порядки, правила… Ми збираємося перевернути світ, показавши йому чаклунство, і боїмося, що хтось засудить нас за почуття? – Даріан широко усміхнувся. – Смішна відмовка.

– Влаштуємо особистий заколот?

– Чому б і ні? Нарешті визнаємо, що майбутнє таки є.

– Наше майбутнє, – уточнила Міка.

Вона й справді в це вірила.

Попередні пригоди героїв - книга "Шазілір. Заборонений день" (https://booknet.ua/book/shazlr-zaboronenii-den-b412587). Ці історії не пов'язані сюжетом.

Також трохи згодом буде оповідання про деяких другорядних персонажів.

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, не забувайте про «вподобайки» та коментарі. 

Щоб дізнаватися про новинки, підписуйтесь на мою авторську сторінку і приєднуйтесь до мене в соцмережах. До речі, зараз регулярно оновлюється мій фантдетектив "Каселона". Природний добір" (https://booknet.ua/book/kaselona-prirodnii-dobr-b422699), тож запрошую до читання.