Читати книгу - "Самотня літня жінка, Страшні оповідання на ніч"

Знову перервавшись на невелику паузу, вона потягнулася за чашкою чаю і зробила ще кілька ковтків. Від натяку на сльози не лишилося й сліду – її очі знову випромінювали доброзичливість, а на обличчі сяяла витончена усмішка.

– Ви, пане інспекторе, маєте право стверджувати, що я скоїла вбивство, але кому, як не вам знати, що означає слово "правосуддя". Кому, як не вам знати, що в житті часто немає простих відповідей. Правосуддя обов'язково повинно було пройти свій шлях, інакше все моє життя виглядало б безвольним падінням у безодню прийняття, з якої вже не існує виходу.

Жінка допила чай і поставила порожню чашку на стіл.

– Я приготувала для нього останню романтичну вечерю. Усе як ми любили – при свічках, із приємною ніжною музикою та вином. Він був приємно здивований, і нехай спершу не хотів розділити цей вечір зі мною, проте я завжди знала про його гастрономічні вподобання, а тому перед цим він встояти не зміг. Зрештою, яка б із мене вийшла господиня, якби я не знала, як нагодувати свого чоловіка? Фінальним акордом того вечора було подати отруєним його улюблене червоне вино.

На якусь мить жінка мрійливо заплющила очі й лагідно посміхнулася, вочевидь згадуючи описаний вечір і відчуваючи від цього ті самі емоції.

– І ви знаєте, коли правосуддя було здійснено, і мій чоловік бездиханно лежав на підлозі біля моїх ніг, я не відчула ані смутку, ані скорботи. Я не відчувала нічого, крім катарсису. Його заблукалий шлях нарешті знайшов свій кінець – я лише вчасно спрямувала його в потрібний бік. Єдине, в чому виникало справді серйозне питання – я не мала жодного уявлення, що робити з тілом, а тому просто перенесла його до ванної та засипала льодом із холодильника.

Жінка знову перекинула ногу на ногу і вмостилася в крісло зручніше.

– Минув лише день, і катарсис змінився почуттям самотності. Я розуміла, що в моєму віці буде неможливо знайти нове щастя, та й виховувалася я зовсім інакше - вірите чи ні, все своє життя я кохала лише одного чоловіка, і тепер мені стало його дуже не вистачати. Тільки не того, кого я вбила, а який був у мене задовго раніше. І в мене раптово з'явилася ідея, як я можу повернути свого дорогоцінного чоловіка – саме такого, для якого я була і залишатимуся єдиною.

Очі в жінки буквально загорілися від захвату. Якщо до цього вона поводилася стримано, то тепер її раптово починало долати хвилювання, що навіть перекинута нога почала мимоволі трястися. Поліцейський же, як і раніше, був холоднокровно мовчазний.

– У цій нелегкій справі мені стали в пригоді уроки хімії та медицини. Я миттю пройшлася по місцевих аптеках і скупила якомога більше формаліну, проте його все одно не вистачило б, щоб зберегти все тіло мого чоловіка. Воно до цього часу вже повністю заклякло і місцями стали проявлятися сліди розкладання. На щастя, одразу ж у мене виникла нова, куди більш прийнятна ідея, і цього разу я поспішила на речовий ринок, де не без здивованих поглядів вдалося роздобути пластмасовий манекен у сидячому положенні.

З кухні почали долинати ритмічні постукування падаючих крапель води.

– Ех, знову цей клятий кран... Ну а далі я взялася за роботу: насамперед мені необхідно було відокремити голову від тіла, що не становило великих труднощів, а ось винести потім тіло на заднє подвір'я в моєму віці вже було доволі важкою працею. Негашене вапно роз'їло тіло перш, ніж з'явився запах, який міг викликати підозри у моїх сусідів, а я тим часом забальзамувала голову чоловіка у великій банці. Манекен, одягнений у його улюблений твідовий костюм, я посадила на диван, і щойно мені ставало самотньо, я витягала його голову з банки і прикріплювала до манекена. Я могла годинами спілкуватися з ним, згадувати всі ті приємні роки, проведені разом, кожне наше побачення, де він освідчувався мені в безмежному коханні, якби не потрібно було б вчасно повертати голову назад у формалін.

Здавалося, після всіх зізнань у офіцера поліції були всі підстави заарештувати цю тендітну, але водночас жорстоку і підступну літню жінку. Однак поліцейський так і залишився сидіти на своєму місці, навіть не зробивши жодного нового запису у своєму блокноті. Лише ручка зірвалася з його пальців і полетіла на підлогу. Жінка з легким роздратуванням нахилилася за ручкою і гучно кинула її на стіл.

– Усі ви, чоловіки, однакові. Нестерпні, егоїстичні виродки, які завжди переслідують лише свою власну вигоду. Ні слів обіцяних стримати, ні кран полагодити, ні увійти в становище моєї тонкої жіночної душі. Ще й безграмотні! З мене досить на сьогодні, мене від вас уже нудить!

Жінка збила рукою поліцейський кашкет, від'єднала голову від тіла і понесла її на полицю, де вже зберігалися в банці з формаліном голови її чоловіка і сантехніка. Вона опустила голову поліцейського в порожню банку і щільно закрутила її, після чого зробила кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися. Потім витягла з першої банки голову і понесла до манекена на дивані. Причепивши її, жінка ласкавим голосом мовила:

– Привіт, любий! Чому ти знову почав затримуватися?

Кінець