BooksUkraine.com » 📖 Фантастика » Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon 📚 - Українською

Читати книгу - "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"

82
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона." автора astrohameleon. Жанр книги: 📖 Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 184
Перейти на сторінку:

Пона покрутила ляльку у руках, посмикала за пришиті намистинки, які слугували іграшці замість очей, а потім кинула її на підлогу. Милі дитячі іграшки вже давно не цікавили її, оскільки тепер вона віддавала перевагу живим, які мали чоловічу стать, гарну зовнішність і гроші. Тільки останнє, як вона зізнавалась собі, тепер цікавило її найбільше.

Вона вже хотіла йти геть, але раптом її погляд зупинився на найбільшій ляльці з золотими нитками-волосинами і у білій весільній сукні. Можливо, вона нагадала дівчині про її власний невдалий досвід чи просто сподобалася, тому вона вирішила підняти її з підлоги і роздивитися.

На справді, нічого дивного чи надто гарного у тій ляльці не було, окрім блискучого, сріблястого та довгого масивного ланцюжка, на якому була підвіска з доволі великим каменем, що мав незвичайну огранку. Він був у кілька разів більшим від великих очей-намистинок і гарно сяяв.

Пона непогано зналася на дорогих прикрасах та коштовних каменях, але ще ніколи у житті нічого подібного не бачила. Це був не діамант, і не сапфір чи смарагд. Коли ж вона рухала камінь на світлі, то його грані щоразу змінювали колір та відтінки у діапазоні від гарячого червоного до холодного синього. Він сяяв наче із середини і незлічені грані не лише дивовижно мінилися кольорами, а й підсилювали сяяння.

- Що це таке? – з подивом запитала саму себе Пона, при цьому нервово перебираючи пальцями грубі ланки ланцюжка, який тричі оповивав коротку шию ляльки-нареченої.

Вона чула про різні новітні синтетичні кристали і навіть бачила деякі з них, як у дорогих ювелірних бутиках, так і у дешевих крамницях з біжутерією. Майже всі вони мали незвичайну форму та блиск, але цей дивний камінь геть не був на них схожий, а оскільки висів на негарному і на вигляд дешевому ланцюжку, то дівчина вирішила, що це таки якась дешевка, якщо не шкода було почепити її на іграшку.

Скоріш за все, це могла зробити якась романтична дівчина-підліток, така ж, якою вона сама не так вже й давно була. Але чому вона виставила свої ляльки на полиці у ванній кімнаті? Цього Пона і досі ніяк не могла збагнути. Також, вона не розуміла, яким чином у цьому помешканні з’явилася п’яна компанія і, зрештою, вона сама.

Дивний камінь на ланцюжку був дуже гарним, тому дівчина зняла його з ляльки і почепила собі на шию. Знову глянувши на себе у дзеркало, вона задоволено вишкірилась. Між її високими, округлої форми, гарними грудьми прикраса виглядала настільки розкішно, що вона якусь мить почувалась справжньою принцесою.

«Яка краса… хоч це і звичайна біжутерія… Якби замінити дешеві ланцюжок та оправу на дорогі, то ніхто не здогадався б, що цей камінь – штучний кристал, який, цілком можливо, було виготовлено з відходів, десь у самій «дупі» Астрополіса…» - подумки промовила Пона і вирішила залишити прикрасу собі.

Кинувши ляльку-наречену на підлогу, вона пішла з ванної кімнати, але не задля того, щоб роздивитися квартиру та інших людей, які у ній були. Тепер їй дуже кортіло похмелитися, а у такому великому і доволі пристойному помешканні обов’язково повинен був бути бар з міцними напоями.

Знову Пона почала блукати по квартирі, заглядаючи у різні кімнати та копаючи ногами порожні пляшки. Кілька разів вона зазирала у одні і ті ж та нишпорила там у пошуках випивки та, зрештою, завжди поверталася до тієї, у якій прокинулась. Свої пошуки вона продовжила там, переступаючи через тіла п’яних та сплячих людей і не звертаючи більше на них уваги.

Так тривало доти, аж поки дівчина не побачила заглиблення у стіні, яке було прикрите напівпрозорими дверцятами. Крізь них доволі добре було видно цілу купу пляшок і вона відразу ж полізла по них. Видихнувши з полегшенням, Пона відчинила бар і дістала з нього вже відкорковану пляшку з міцним лікером. Потім, з нижньої полиці вона схопила перший ліпший келих і наповнила його.

Після кількох жадібних ковтків їй відразу ж стало краще, а коли весь вміст доволі великої посудини опинився у її шлунку, то вона відчула як тепло розлилося по її тілу, геть забувши про те, як жахливо її нещодавно нудило.

- А тепер не завадило б усе це чимось заїсти, - задоволено промовила білявка і рушила у пошуках хоч чогось їстівного. На щастя, у кімнаті з сплячими на підлозі «друзями» по чарці, на одному з столиків вона знайшла недоїдене печиво. Діставши кілька штук з тарілки, вона глянула на сміття та крихти і з сумом подумала: «Дожилася… а ще, не так давно, я випивала у компанії аристократів будучи у надхмарних палацах Парадізо… Ні, до біса усе! Потрібно негайно забиратися звідсіля…»

Потім погляд дівчини зупинився на розчиненому вікні і вона підійшла до нього. Перед її очима відразу ж розгорнулася панорама ранішнього міста. Десь внизу повітряними магістралями повз велетенські житлові масиви пролітали різнобарвні глайдери та флайти*. Уважно роздивившись споруди, Пона подумки промовила сама до себе:

«Здається, це – Океаній… Я – у Океанії, а Парадізо десь високо вверху… В цих житлових масивах мешкають звичайні простолюдини… Тоді ж ким є усі ті, хто тут знаходиться поряд зі мною? Ні… ні… ні… усе це може погано скінчитися. Потрібно негайно забиратися звідсіля… угору… до «своїх»».

_____________________________________________________________________________

глайдер, таксі-глайдер, флайт* - літаючий атмосферний та стратосферний транспорт, «гібрид» електромобіля та малого літака. Бувають вантажні, пасажирські багато та маломісні, зокрема таксі, найчастіше з водіями-автоматами (фантастичне).

 

Наступної миті Пона нарешті зрозуміла, що стоїть зовсім гола посеред кімнати. Ні хвилини більше не вагаючись, вона почала нишпорити у пошуках свого одягу і лише через якийсь час до неї дійшло, що не пам’ятає, у що була одягнена. Під ногами у неї валялась ціла купа розкиданого одягу у перемішку з взуттям і важко було зрозуміти чиє воно.

Досить довго дівчина рилася у ньому, аж поки до її рук не потрапила коротка рожева сукенка з блискітками. На ній вона помітила велику пляму від вина, після чого до неї прийшло «осяяння»: це була її сукня. Вона навіть частково згадала, як одягала її.

1 2 3 ... 184
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"
Біографії Блог