Читати книгу - "Зібрання творів, Кларк Ештон Сміт"

«міфи Кларка Ештона Cміта», на противагу визначенню «Cthulhu Mythos», «міфам Ктулху» — міжавторському літературному циклу, започаткованому Г. Ф. Лавкрафтом і згодом суттєво доповненому його послідовниками). Сміт розширив пантеон Великих Древніх, додавши до нього низку своїх божеств, серед яких найвідомішим є бог Тсатоґґуа; долучив до магічних книг «міфів Ктулху» гримуар під назвою «Книга Ейбона» і трактат «Пергаменти Пнома», а також чимало топонімів і персонажів. 

Прикметним є той факт, що саме Кларк Ештон Сміт познайомив Лавкрафта з Дональдом Вандрі — редактором, письменником-фантастом, поетом і активним дописувачем Weird Tales, який згодом, разом з Авґустом Дерлетом, стане співзасновником видавництва Arkham House, поставивши собі за мету зберегти та опублікувати доробок Лавкрафта. З огляду на це цілком можна стверджувати, що не Сміт став одним із кола Лавкрафтових кореспондентів, а навпаки, саме Лавкрафт долучився до кола Смітового листування. 

У 1925 році Кларк Ештон опублікував збірку віршів Sandalwood («Сандалове дерево»), друк якої частково профінансував Дональд Вандрі. У той період Сміт майже не писав оповідань, за винятком хіба невеличких літературних віньєток і віршів у прозі. 

Більшу частину життя Сміт бідував і, щоб забезпечити себе та своїх батьків, часто мусив заробляти на життя важкою фізичною працею: збирав фрукти, садівникував, рубав дрова, копав криниці, а ще, бувши вправним кухарем і виноробом, виготовляв різні сорти вин. Іноді підробляв журналістикою, вів одну з колонок місцевого часопису Auburn Journal і бувало працював у ньому як нічний редактор. Епіграми, які Сміт написав для цього часопису, вийшли друком 1990 року у вигляді окремої книжки під назвою The Devil’s notebook (упорядник — Дональд Сідні Фраєр). 

У першій половині 1920-х років Сміт самотужки вивчив французьку й написав цією мовою чимало віршів, а також перекладав англійською поезії Бодлера. 

А ще 1925 року Кларк Ештон Сміт, дослухавшись до поради Лавкрафта, написав те, що назвав своїм «першим химерним оповіданням» — Abominations of Yondo («Скверна Йондо»). 

У 1927 році Сміт за порадою своєї подруги, Женев’єви Саллі, вперше побував неподалік перевалу Доннера у горах Сьєрра-Невада та оглянув розташовану там мальовничу місцевість під назвою Кратер-Рідж, яка справила на нього неабияке враження і згодом стала тлом одного з його найвідоміших оповідань — The City of the Singing Flame («Місто Співочого Полум’я»). Саме тоді Женев’єва Саллі переконала Сміта взятися до написання оповідань, адже це заняття, на її думку, могло принести більші прибутки, аніж поезія. 

1929 року, коли почалася Велика депресія, а здоров’я його літніх батьків стало погіршуватися, Сміт повернувся до художньої прози, створивши з 1929 по 1934 рік понад сотню оповідань. Майже всі з них можна віднести до жанру химерного горору чи наукової фантастики. Подібно до Лавкрафта, він описував жахи, що переслідували його в юності, в періоди хвороби. Письменник-фантаст Браян Майкл Стейблфорд писав, що Смітові оповідання, написані в цей період гарячкової продуктивності, «є одними з найвизначніших шедеврів художньої літератури». 

У 1933 році Сміт власним коштом видав невеличку збірку, що містила шість його найкращих оповідань, The Double Shadow and Other Fantasies («Подвійна тінь та інші фантазії»), тисячу примірників якої надрукував Auburn Journal. Того ж року Сміт починає листуватися з Робертом Ірвіном Говардом, техаським письменником, відомим насамперед як творець Конана-варвара. Наступні три роки Сміт, Говард і Лавкрафт були провідними дописувачами Weird Tales і часто листувалися між собою, хоча так ніколи й не зустрілися. Наскільки відомо, єдиною людиною, яка бачилася з усіма трьома, був американський письменник-фантаст Едґар Гоффман Прайс (який 1933 року спільно з Лавкрафтом написав оповідання Through the Gates of the Silver Key («Крізь браму срібного ключа»). 

Друга половина тридцятих років стала для митця періодом особистих втрат. У вересні 1935-го померла його мати, і наступні два роки він провів, доглядаючи хворого батька. Тімеус Сміт помер у грудні 1937-го. Кларк Ештон, якому тоді було сорок чотири роки, майже покинув регулярне написання оповідань. Він зазнав неабияких душевних страждань через трагедії, що сталися за кілька років поспіль: самогубство Роберта Ірвіна Говарда (11 червня 1936 року), смерть Говарда Філіпса Лавкрафта від раку (15 березня 1937 року) і смерті його батьків емоційно виснажили Сміта. До того ж йому завжди були неприємні обмеження, які накладали на своїх авторів палп-журнали, тож з утратою найближчих людей він майже облишив написання прози. Крім того, на той час загострилася його астенопія — синдром швидкої втоми очей, і Смітові ставало дедалі складніше подовгу працювати за друкарською машинкою. Через невеликі прибутки навіть не йшлося про те, щоб найняти професійну стенографістку. 

Важливим було ще й те, що Кларк Ештон Сміт завжди прагнув зосередитися саме на поезії, але в 1930-х роках змушений був заробляти на життя, невпинно пишучи оповідання, і, щоб забезпечити собі відносно сталий дохід, так само невпинно збував їх редакторам часописів. То був період надзвичайно плідної літературної праці, однак авторові не завжди вчасно платили. До прикладу, в якийсь момент дійшло до того, що головний редактор часопису Wonder Stories, який постійно зволікав з виплатою гонорарів, заборгував Смітові близько тисячі доларів (чималі, як на той час, гроші), і письменникові довелося наймати адвоката лише для того, щоб отримати зароблене. До цього додавалося ще й ставлення редакторів до його творів, свавільне порушення їхньої цілісності й стилістики, що значною мірою знецінювало зусилля автора. 

Внаслідок усього цього Кларк Ештон Сміт майже полишив писати прозу, і його відхід зі сцени поклав край золотій добі Weird Tales. 

Натомість він продовжив написання поезій, яке завжди вважав своїм покликанням. До будинку Сміта і далі навідувалися письменники, серед яких були Фріц Лайбер3, Френсіс Т. Лейні та інші. 

У 1935 році він узявся до створення скульптур. Почалося це захоплення майже випадково, після того, як дім Смітів уперше відвідав Едґар Гоффман Прайс і під час розмови поцікавився, чи може він роздобути зразки місцевих мінералів для музею. Кларк Ештон Сміт провів його до старої мідної копальні, яка була розташована на земельній ділянці його родини, і допоміг зібрати зразки мінералів, руди та гірських порід. Саме тоді Сміт і почав вирізьблювати невеличкі скульптури з м’яких порід каменю (таких, як мильний камінь — стеатит і діатоміт) і згодом влаштував кілька виставок своїх робіт. Про одну з них схвально відгукнувся відомий критик Альфред Віктор Франкенштайн, порівнявши його скульптури з витворами мистецтва доколумбової доби. З 1935 по 1961 роки Сміт вирізьбив сотні кам’яних скульптур, а також створив сотні фантастичних картин і малюнків. 

1939 року Авґуст Дерлет і Дональд Вондрі заснували видавництво Arkham House, а 1942 року Дерлет опублікував першу збірку оповідань Сміта Out of Space and Time («Поза часом і простором»), яку той присвятив Женев’єві Саллі.