Читати книгу - "Символ любові , Honeydew Waves"

2. Обідня пора - Привіт мам.- Привіт , доню, як ти ?- Відчуваю себе людиною, яку накачали ліками.- Я все знаю, навіщо ти це зробила?- Не переживай , я все зрозумію і прийму, просто скажи мені, що сталося.- Мене хлопець кинув.- Цей гад облив мене брудом з ніг до голови.- Але зараз я розумію, що він не достоїн моєї гибелі.- Я дуже рада , що ти це розумієш.- Декілька днів полежиш в лікарні і поїдемо на дачу відпочивати.- Не можна тобі зразу після лікування в школу йти.- Дякую , мамуль.- До речі, зараз тато привезе твої речі.- В якій ти палаті?- Без змін, в шостій.- Добре, бувай.Патриція поклала слухавку та обвела поглядом всю кімнату. В цій палаті вона лежала одна. Було дуже нудно.  Цікаво , скільки часу прийдеться тут гнити. Як тільки дівчина глянула на двері ,почувся стукіт.- Можна ввійти ?- Так , заходьте.До кімнати зайшла дівчина двадцяти років. Вона була одягнена в білий халат, на голові акуратно була заплетена коса.- Добрий день, мене звуть Тетяна . Я Ваша медсестра.- Пропоную провести екскурсію по відділу.- Добрий , покажіть мені, будь ласка, де тут знаходиться кафетерій....- Дякую за екскурсію.- Немає за що, це моя робота.Дівчина легко посміхнулася і пішла в сторону медсестринської. Патриція вирішила піти в кафетерій. Повернувшись праворуч вона випадково зачепила рукою якогось хлопця.- Ой, вибач.- Дивись куди преш.Патриція роздивилася хлопця. Високий , широкоплечий брюнет з шикарною шевелюрою дивився на неї темно-карими очима. Хамло.- Ей, я ж вибачилася.- Мені все одно.Хлопець пішов далі. Патриція , думаючи , що тей не чує тихо просичала.- Хворий на голову.Незнайомець швидко повернувся і відповів.- Ми в психушці, тут всі такі.- Це неврологічна клініка.- Ой , ой , яка розумна.Брюнет посміхнувся і пішов туди, куди мав....Патриція сиділа в кафетерії і думала про нього. Про незнайомця і його пронизуючі наскрізь очі. Так, він красивий , але в душі гнилий.‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍