Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

– Матвійчику, бачила нещодавно вашу виставку, – почав спотворювати свій голос хлопець. – Ти такий талановитий, майстерний... і твій пензлик... – знову подався регіт на всю аудиторію.

Соні зовсім не сподобалася викладачка, але вона не поважала тих, хто блазнює подібним чином. Вона одразу зрозуміла про якого Матвія попереджала її староста. Софія відвела погляд від пари клоунів, але почула наступне.

– Метью, ти поглянь. Сама богиня кохання відвідала нашу скромну альма-матер. Нарешті Всесвіт зглянувся на нас та надіслав янгола, який врятує нас від самотності в не дасть померти від нудьги.

Софія не змогла не помітити периферійним зором, що уся група тепер спостерігає за цими двома та чекає на розвиток подій.

– Ма шері, мон амур, – почав викаблучуватися Матвій, намагаючись говорити французькою з жахливим акцентом.

– Ось і славнозвісний любитель поливу квітів, – відповіла ідеальною французькою Софія, – Я б вам рекомендувала тримати свого пензлика подалі, щоб вашу палітру, борони боже, не розфарбували у яскраві тони.

Парочка навпроти вже не була такою веселою, а в очах читалось запитання: і що це вона щойно сказала?

Хтось із студентів засміявся, до нього за перекладом одразу побігли інші.

– І що щойно мовила богиня? – якось кисло запитав Матвій.

– Богиня щойно натякнула, – відповіла за Софію струнка ефектна дівчина (як вона пізніше дізналась – Злата), – щоб ти тримав свого пензлика у стаканчику, бо знадобиться тобі потім фотошоп.

Пролунав дзвоник і всі одразу зайняли свої місця, але шепіт та пориви сміху продовжилися навіть, коли до аудиторії зайшов викладач.

Таким ШІ побачив Софію Перлину