Читати книгу - "Вчимося любити, Софія Дзюба"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
О Боже,як же я не хочу в цей клятий коледж!
Нарешті сьогодні п'ятниця! А це значить, що завтра ми з дівчатами йдемо у клуб!
Вимикаю будильник і біжу в душ. Потім хвилин двадцять витрачаю на сьогоднішній образ і мій вибір зупиняється на красивому класичному костюмі, який складається з бордових брюків, такого ж кольору піджаку і біленького гольфику. Макіяж я не люблю, тож обираю свої улюблені білі кросівки, хапаю сумку з усіма зошитами і біжу на автобусну зупинку. Автобус довго чекати не довелося і я за півгодини вже була в коледжі, де на мене чекала моя подруга Аня.
Аня: моя ліпша подруга з дитинства. Їй 18 і в неї є хлопець Тимур, який є капітаном футбольної команди. Йому 19.
-Привітики, Аню! Як ти? - запитую я в подруги.
-Хай, Коваленко! В мене все чудово. А ти як? Ще не знайшла свого принца на білому коні?
Знову вона за своє.... Знає ж, що я не люблю говорити про це!
-Ну ти знову за своє? Аню, ну ти ж знаєш....
-Добре, вибач... Пішли скоріш, бо до початку лекції залишилось 5 хвилин, а ти знаєш, що наша пані Жуковська не любить запізнень.
-Побігли скоріш!
На лекції:
Ми з Анькою швидко зайшли в кабінет. Вона сіла до Тимура, а я зайняла останню парту. Одразу за нами зайшла наша викладачка разом з деканом.
-Шановні учні, сьогодні до вас доєднується новий студент. Марк, заходь! - сказав декан.
Я ж його не слухала і думала про своє. Коли підняла очі, побачила високого красивого хлопця.
-Марк, представся, будь ласка. - попросив декан.
-Всім привіт! Я Марк, мені 19, я приїхав з Канади. Думаю, що цього досить.
-Добре. Сідай на вільне місце. - сказала пані Жуковська.
І тут я зрозуміла, що вільне місце тільки біля мене!
-Можна сісти?
-А якщо я скажу, що ні, щось зміниться?
-Ні.
Весь останній час, я відчувала погляд Марка на собі. Я не витримала і сказала:
-Досить на мене так дивитись!
-Як?
-Моя тобі порада, слухай лекцію і записуй, бо Жуковська дуже любить запитувати новеньких)
-Не переймайся за мене, незнайомка.
-Мені що, робити нічого?
І більше ми з Марком сьогодні не розмовляли...
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вчимося любити, Софія Дзюба», після закриття браузера.
