Читати книгу - "(не) про макарони, Ася Гарбузова"

Але одного разу її пригостили чаєм із імбирем і корицею. Це був феєрверк смаку в її мозкові. Було відчуття, ніби їй відкрився новий всесвіт. Цей чай збурив у ній ті емоції, бажання і фантазії про нові рецепти, які давно спали глибоко в середині неї. Вона знову почала фантазувати про те, який може бути смак у якої страви. Їй спадав на думку рецепт глінтвейну. Вона уявляла, як може заграти на язикові смак гвоздики, або анісу, і кориці і апельсину, а як разом вони поєднуються у щось пряне і гаряче. Вона навіть відчула аромат червоного гарячого вина. Тепер вона засинала із думками про цей пряний чай і фантазіями про глінтвейн, а потім і дозволяла собі знову помріяти про макарони під соусом, наприклад, карбонару або балоньєзе. В неї знову збиралась слина від тих уявних рецептів. Але було і дуже страшно в той  же час – по-перше, макарони вона їла тільки зі своїм чоловіком, і навіть не уявляла, як це їсти із іншої тарілки, млоїло навіть від самої думки про це, по-лруге, вона пам’ятала, невдалі спроби приготувати якось по-іншому, тому дуже боялась, що проблема в її кулінарних здібностях. Тому продовжувала просто мріяти. Іноді чула аромат кориці і імбиру, дозволяла собі його вдихнути на повні груди, ковтала в’язку слину і йшла додому. Вона подумала, що людям, взагалі-то, може бути неприємна її така реакція на спеції і аромати, не всі її зрозуміють, тому знову себе переконала, що їй і так живеться непогано. Залишила собі невеличке задоволення, у вигляді фантазій перед сном – як вона готує то різні пасти, то удон, то фунчозу, то ще якісь види макарон, про які вона навіть не чула, але ж на то це і фантазія, щоб дозволяти собі все, що завгодно. Їй би не вистачило сміливості запропонувати не чоловіку, навіть випити глінтвейну, не кажучи вже про макарони. Тому просто чекала, коли мозок повернеться до стану прийняття і байдужості.

Без спецій і соусів життя цілком можливо жити, хоча і не смачно…

Кінець