Читати книгу - "Утопія; Місто Сонця"

по землі через усе лондонське Сіті в Тайберн, там повісити його так, щоб замучився мало не до смерті, зняти з петлі, поки він ще не вмер, відрізати статеві органи, розпороти живіт, вирвати і спалити нутрощі. Потім четвертувати його і прибити по одній чверті тіла над чотирма брамами Сіті, а голову виставити на Лондонському мосту». Король «милостиво» замінив йому цю кару простим відрубанням голови. Почувши це, Т. Мор з іронією зауважив: «Борони боже моїх друзів від такої милості». Т. Мор був страчений 6 липня 1535 р. Мстивий сатрап Генріх VIII не задовольнився стратою колишнього канцлера: він конфіскував його скромний маєток і вигнав його дружину і дітей з будинку в Челсі.

Т. Мор — один з найбільш освічених представників епохи Відродження; широким був світ його наукових, літературних, культурних інтересів; глибокі знання він мав у галузі філософії, історії, політики, юриспруденції, літератури, особливо античної. Невтомно працюючи над поглибленням своїх знань, він тягнувся до життя змістовного, повноцінного, обравши собі за девіз вислів знаменитого італійського філософа-гуманіста Піко делла Мірандоли: «Не задовольняючись пересічним, пристрасно прагнути найвищого».

Т. Мор перебував у тісному зв’язку з видатними сучасними йому гуманістами різних країн: Г. Бюде, Б. Ренаном, Й. Палуданом, І. Буслідіем, П. Егідієм, Л. Вівесом, але особлива дружба встановилася між ним і славетним гуманістом Еразмом Роттердамським. Ріднила їх взаємна симпатія, тотожність політичних і морально-етичних поглядів, переконання про необхідність перебудови суспільного ладу на гуманістичній основі, опір будь-якому фанатизму, догматизму, мракобіссю, любов до античної культури й літератури. Познайомився Т. Мор з Еразмом в Англії у 1499 р. і підтримував з ним неослабну дружбу до кінця своїх днів. «Прямо-таки народжений і створений для дружби... Хто шукав досконалого зразка справжньої дружби, не знайде кращого, ніж Мор»,— так висловився про свого друга Еразм[1].

У домі Мора була написана в 1509 р. славнозвісна Еразмова сатира «Похвала Глупоті». Коли в 1535 р. Еразм, немічний вже від старості й хворий, дізнався про страту Т. Мора, то з невимовною тугою вигукнув: «У мене таке відчуття, немовби я сам страчений разом з ним».

Літературний доробок Т. Мора невеликий за обсягом (інтенсивна державна діяльність, широка адвокатська практика, зайнятість сімейними справами залишали, як він сам визнав у листі Петру Егідію, мало часу для літературної й наукової творчості). Але цей доробок вагомий за змістом, наснажений високим ідейним зарядом, сповнений глибокого громадянського звучання, різноманітний за жанровими ознаками. У його складі переклади з давньогрецької мови на латинську чотирьох сатиричних діалогів Лукіана та значної кількості епіграм різних авторів; з латинської на англійську — біографії Піко делла Мірандоли. Оригінальні твори представлені поемою на коронацію Генріха VIII та епіграмами, написаними латинською й англійською мовами, які позначені демократичним духом, волелюбністю й неабиякою дотепністю; визначною пам’яткою англійської прози — «Історією Річарда III», документальною розповіддю про злочини Річарда Глостера, який шляхом інтриг, обману й вбивств захопив королівську владу. Твір цей, пройнятий яскраво вираженою спрямованістю проти тиранії й беззаконня можновладців, став для В. Шекспіра основним джерелом при створенні славнозвісної драми «Річард III». Окрему групу складає низка гострих полемічно-релігійних трактатів проти М. Лютера та його англійських однодумців У. Тіндела, С. Фіша та інших, де Т. Мор виявив себе рішучим противником Реформації.

Важливе значення для пізнання біографії, політичної і літературної діяльності Т. Мора має його багата епістолярна спадщина.

Проте найпомітнішим, найоригінальнішим і найвпливовішим твором Т. Мора стала «Золота книжечка, така ж корисна, як забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія», відома під скороченою назвою «Утопія». Вона не тільки принесла авторові славу й визнання за життя, а й обезсмертила його ім’я навічно. Бо «Утопія» — один з вершинних творів епохи Відродження, новаторський за своїм задумом, вмістом і формою, знаменне й самобутнє явище не лише в літературному процесі того часу, а й в контексті світової літератури. Названа вона «Золотою книжечкою» (за своїм розміром вона справді невелика), бо епітетом «золотий», в значенні «прекрасний», «чудовий», прийнято було вже в античності характеризувати твори, які відзначалися художньою цінністю і глибоким змістом. Таким епітетом наділив свій роман римський письменник І ст. Апулей з Мадаври, назвавши його «Метаморфози, або Золотий осел». Очевидно, сам Мор усвідомлював новаторство й цінність свого твору, коли назвав його «Золотою книжечкою», та й заслуговує він цієї назви, бо проблематикою далеко випередив своє століття.

«Утопію» написав Т. Мор у 1515—1516 рр. Роботу над нею розпочав улітку 1515 р. під час перебування у Фландрії, куди виїхав у складі англійського посольства для ведення переговорів з делегацією кастільського принца Карла (пізніше — імператора Карла V) у справі відновлення торгівлі між Англією та Нідерландами, і закінчив у Англії. За словами Еразма Роттердамського (лист Ульріху Гуттену від 23 липня 1519 р.), Т. Мор спочатку написав другу книгу «Утопії» — саме ту, де розповідається про ідеальну державу утопійців, а потім — першу, отже, друга книга «Утопії» була розпочата і, можливо, закінчена у Фландрії, а перша створена в Англії. Вийшла «Утопія» з друку 1516 р. в бельгійському місті Лувені завдяки заходам Еразма Роттердамського й Петра Егідія (лист Т. Мора цьому гуманісту було вміщено перед текстом «Утопії»). Еразм і Егідій подбали і про наступні видання «Золотої книжечки».

Поштовхом для написання першої книги «Утопії» послужив удумливий і критичний аналіз англійської дійсності та громадянський біль з приводу соціальної несправедливості, яка панувала тоді в Англії. Для другої книги зразок комуністичного суспільства Мор знайшов у діалозі Платона «Держава», на який він не раз посилається в своєму творі з тією, однак, різницею, що у Платона немає соціальної рівності, притаманної «Золотій книжечці», в той час як соціальна рівність і рівність політичних прав громадян стали невід’ємними атрибутами всіх пізніших утопічних романів.

«Утопія» написана у формі розмови, яка нібито мала місце між автором — Т. Мором, його нідерландським другом, відомим гуманістом П. Егідієм, та якимось Рафаїлом Гітлодеєм, особою вигаданою, португальським моряком, який нещодавно вернувся з далеких мандрів і зумів побачити чимало країн, у тому числі й незвіданий досі острів Утопію, де він начебто прожив п’ять років і ніколи звідти не виїхав би, якби не бажання розповісти про його досконалий суспільний лад. Сама назва «Утопія», утворена Мором штучно з двох давньогрецьких слів: ου — «не» та іменника τοποs — «місце», тобто «неіснуюче місце», «неіснуюча країна». Розповідь про подорож у незвідану країну ріднить «Утопію» з давньогрецькими романами Евгемера й Ямбула, в яких мовиться про щасливе життя на фантастичних островах. Крім того, в ній відбилося