Читати книгу - "Рембо"

Рембо доводилося користуватися «браунінгом». Рукоятка велика тому, що там тринадцять патронів, а не сім чи вісім, як у більшості пістолетів. Рембо відзначив, що пістолет дуже личить Тіслу, ріст якого був п’ять футів і шість або сім дюймів, а на невисокому чоловікові такий великий пістолет мав би виглядати незграбно — але не виглядав.

Я тобі говорив не витріщатися на мене. — Притулившись до музичного автомата, Тісл дістав із пачки в кишені сорочки сигарету й запалив. — Ну, ти мене обдурив, правильно?

Не навмисно.

Звичайно, не навмисно. І все-таки ти мене обдурив?

Господиня принесла Тіслу каву й повернулася до Рембо.

Які вам зробити гамбургери? Прості чи городні?

Що?

Тільки м’ясо чи з зеленню?

Побільше цибулі.

Як забажаєте.

Стара пішла смажити гамбургери.

От обдурив так обдурив, — промовив Тісл і якось дивно посміхнувся. — Я хочу сказати: на вигляд ти розумний. І говориш, наче розумний, от я й вирішив, що ти все зрозумів. А ти взяв і повернувся. Може, у тебе з головою не все добре, га?

Я голодний.

Ну, це мене не цікавить, — сказав Тісл, затягуючись димом. — Такому хлопцю, як ти, повинно вистачати розуму, щоб носити їжу із собою. На той випадок, якщо він поспішає, як ти зараз.

Він підняв чашечку з вершками, збираючись налити їх собі в каву, але помітив згустки на дні та гидливо скривився.

Тобі потрібна робота? — тихо поцікавився він.

Ні.

Значить, у тебе вже є робота?

Ні, роботи в мене немає. Мені не потрібна робота.

Це називається бродяжництвом.

Чорт забирай, називайте це, як хочете.

Тісл різко вдарив рукою по стійці.

Прикуси язика!

Нечисленні відвідувачі забігайлівки відразу ж спрямували погляди на Тісла. Він оглянув їх і посміхнувся, начебто сказав щось смішне, потім притулився до стійки та почав пити каву.

Тепер їм є про що поговорити. — Він злісно посміхнувся. Жарти скінчилися. — Послухай, я тебе не розумію. Усе це — одяг, волосся та інше. Невже ти не знав, що варто тобі з’явитися на головній вулиці, і ти будеш там виділятися, як чорношкірий? Та мої патрульні повідомили про тебе по радіо через п’ять хвилин після того, як ти повернувся.

їм знадобилося так багато часу?

Язик, — сказав Тісл. — Я тебе попереджав.

Схоже, він хотів додати щось ще, але тут стара принесла Рембо їжу в паперовому пакеті та промовила:

Долар тридцять один цент.

За що? За ці крихти?

Ви сказали, вам із зеленню.

Заплати їй, — промовив Тісл.

Вона не випускала з рук пакет, поки Рембо не віддав їй гроші.

О’кей, поїхали, — мовив Тісл.

Куди?

Туди, куди я тебе повезу. — Він осушив чашку чотирма ковтками та поклав на стійку монету в двадцять п’ять центів. — Спасибі, Мерль. — Коли вони йшли до дверей, усі погляди були спрямовані на них.

Ледь не забув, — гукнув Тісл. — Мерль, як щодо того, щоб почистити в чашечці дно?

РОЗДІЛ 3

Машина стояла біля виходу.

Залізай, — наказав Тісл, поправляючи свою пітну сорочку. — Чорт забирай, спекотно для першого жовтня. Не розумію, як ти можеш ходити в цій куртці.

Я не впріваю.

Звичайно, не впріваєш.

Після напівтемряви забігайлівки в Рембо боліли на сонці очі, він закрив їх, відкинувся на сидіння машини. А коли знову відкрив, побачив щит із написом «ВИ ЗАЛИШАЄТЕ МЕДІСОН». Тісл різко зупинив машину на щебеневому узбіччі дороги й повернувся до Рембо.

Зрозумій нарешті, я не хочу бачити у своєму місті хлопців, які виглядають як ти й у яких немає роботи, — сказав він. — Бо не встигнеш оглянутися, як тут з’явиться ціла купа твоїх друзів — будуть жебрати, може, навіть красти або продавати наркотики. Я і так уже думаю, чи не посадити тебе за ґрати за ту прикрість, яку ти мені заподіяв. Але я так розумію: такий хлопець, як ти, має право на помилку. У тебе розум ще не такий розвинутий, як у людей старших, на що я і роблю знижку. Але якщо ти повернешся знову, я відірву тобі зад. Я висловлююся ясно? Ти мене зрозумів?

Рембо схопив пакет з їжею, спальний мішок і виліз із машини?

Яв тебе запитую: ти чув, що я наказав тобі не повертатися?

Чув, — відповів Рембо, захлопуючи дверцята.

Тісл утопив педаль газу, і машина рвонула з місця, метнувши в Рембо дві пригорщі щебінки. Потім круто розвернулася, поскрипуючи покришками, і поїхала вбік міста, цього разу не посигналивши Рембо.

Коли машина зникла, Рембо опустився в канаву коло дороги, витягнувся на довгій курній траві, відкрив пакет з їжею.

Чорт знає що за гамбургер. Він просив побільше цибулі, а отримав одну зів’ялу стрілку. Кільце помідора було тонким і жовтим. Булочка виявилася жирною, рубаний біфштекс у ній — твердим.

Запивши цю їжу кока-колою, він склав вощений папір від гамбургерів у паперовий пакет і підпалив його. Потім розтоптав попіл чоботом і розсіяв у різні боки, переконавшись, що іскор немає. Чорт забирай, уже шість місяців, як він повернувся з війни, а ще, як і раніше, ретельно знищує сліди свого перебування, щоб ніхто не міг його за ними вичислити.

Він труснув головою. Не потрібно думати про війну. І відразу згадав інші звички, що залишилися в нього з війни: звичка до безсоння, пробудження при найменшому шереху, потреба спати на відкритому місці — це все після довгого перебування в полоні…

— Так, краще думай про що-небудь інше, — сказав він уголос і зрозумів, що розмовляє сам із собою. — Ну і як? У який бік підеш? — Він подивився в напрямку міста, у протилежний бік, куди вела така ж дорога, і прийняв рішення. Підхопивши спальний мішок, повісив його на плече та попрямував у місто.

Одяг Рембо був жовтуватим від пилу, довге волосся на голові й борода злежалися, і всі, хто проїжджав мимо, кидали на нього погляди. Але ніхто не зупинився. «Ну, — думав він, — що ж ти не приведеш себе до ладу? Пострижися й поголися. Почисти одяг. Тоді тебе охоче будуть саджати в машину. Усе це так, — заперечував він собі, — але бритва — одна з тих речей, що обмежують волю, а стрижка коштує грошей, які краще витратити на їжу. І взагалі, неможливо спати в лісі й виглядати принцом. Але тоді навіщо блукати ось так, навіщо спати в лісі?» На цій думці коло замкнулося, повертаючи його до війни. «Думай про що-небудь інше, — наказував він собі. — Чому б не повернутися й не піти геть? Навіщо повертатися в це місто? Що в ньому особливого? А от навіщо,