Читати книгу - "Скорочено Ревізор"

поводиться дивно: з трактиру не їде, забирає все набір і ні копійки не хоче платити. Почувши це, Добчинський і Бобчинський тільки сказали: "Е!", а потім здогадалися, що це і є ревізор. Тим більше, Хлестаков, за їхніми словами, дуже приглядався до них, дивився, як вони їли сьомгу. Городничий налякався, адже за два тижні ревізор уже міг побачити багато. Наприклад, як вишмагали унтер-офіцерську жінку, як арештантам не видавали провізії, а на вулицях була брудота. Але городничий зрадів, що ревізор молодий: "Біда, якщо старий чорт; а молодий увесь зверху". Земляника теж розхвилювався: у лікарні за розкладом хворим мають давати вівсяний суп, а по всіх коридорах тхне такою капустою, що бережи тільки носа. Суддя Ляпкін-Тяпкін сказав, що спокійний, бо до повітового суду заходити нецікаво, а якщо хто й загляне в який-небудь папір, то він життю не буде радий.

Городничий бере з собою Добчинського та збирається їхати в трактир до ревізора. Бобчинський теж проситься з ними, а врешті, каже що побіжить слідом за дрожками (візок на ресорах). Квартальному городничий наказав, щоб десяцькі брали мітли і мели усю вулицю, що йде до трактира. Городничий наказав ще розкидати нашвидку старий паркан, що біля шевця, і поставити солом'яну віху, щоб було схоже на планування (під тим парканом було навалено на сорок возів усякого сміття); якщо ревізор буде питати про службу: чи задоволені? — щоб усі говорили: "Всім задоволені, ваше благородіє"; якщо спитають: чого не збудована церква при богоугоднім закладі, на яку тому п'ять років було асигновано суму, то сказати, що почала будуватись, але згоріла (насправді вона й не починала будуватися).

Жінка городничого – Анна Андріївна, і дочка – Марія Антонівна, теж цікаві дізнатися щось про ревізора, та городничий уже поїхав, нічого їм не сказавши. Анна Андріївна посилає служницю у місто, щоб хоч щось довідалася про ревізора.

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Дія друга

У маленька кімнатці в гостиниці на пановому ліжку Осип – слуга Хлестакова, лежить та мріє поїсти, бо дуже голодний. З його монологустає ясно, що він з паном уже другий місяць їде з Пітера. Хлестаков протринькав дорогою гроші, а в кожному місті хоче показати себе, хоч і простий єлистратишко (колезький регістратор, найнижчий цивільний чин у царській Росії). Усі гроші, які йому присилає батько, програє у карти, і живе на широку ногу.

До кімнати заходить Хлестаков. Він хоче курити і пообідати, але Осип каже, що хазяїн трактиру нічого більше не даватиме і навіть піде скаржитись до городничого, якщо Хлестаков не заплатить. Хлестаков відправляє Осипа по хазяїна ще раз попросити, а сам розмірковує, як йому хочеться їсти, як він програв у Пензі останні гроші. Осип приводить трактирного слугу, який каже, що обіду для Хлестакова не буде: спочатку треба заплатити за попереднє. Хлестаков просить слугу принести хоч чогось поїсти, і той таки приносить суп і печеню. Хлестаков незадоволений їжею, хоч і їсть. Від трактирного слуги він вимагає ще сьомги, риби, котлет, але слуга каже, що це страви для тих, хто гроші платить.

Згодом Осип повідомляє свого пана, що у трактир приїхав городничий. Хлестаков злякався і подумав, що це трактирник покликав чиновника. У кімнату Хлестакова заходять городничий та Добчинський. Хлестаков і городничий з переляком дивляться кілька хвилин один на одного, вирячивши очі. Привітавшись, городничий пояснює, що виконує свій обов'язок і перевіряє, як живеться проїжджим у трактирі. Хлестаков починає виправдовуватися, що гроші усі поверне, бо йому пришлють із села. За усім, що відбувається, з-за дверей підглядає Бобчинський. Городничий приймає Хлестакова за ревізора.

Хлестаков починає скаржитись на погану їжу, на блощиці у кімнаті, обіцяє повернути гроші, розповідає, що їде до батька у село, хоч хоче жити в Петербурзі. Городничий вважає, що ревізор хоче бути інкогніто, тому і придумує брехню про батька та все інше. Чиновник дізнається про несплачені рахунки Хлестакова і дає 400 карбованців, а потім пропонує Хлестакову переїхати до нього. Той погоджується. Тоді городничий пропонує відвідати різні установи у місті, подивитися, як там проходять справи. Хлестакова запрошують відвідати богоугодні заклади, повітову школу, острог і міські тюрми. Досі боячись тюрми, Хлестаков каже, що відвідає богоугодні заклади. Говорячи так, щоб Хлестаков не чув, городничий посилає Добчинського, щоб повідомив Землянику про перевірку, а Анні Андріївні сказав про майбутнього гостя. Бобчинський досі підглядав, аж раптом двері зірвалися і впали разом з ним. Усі скрикнули, а городничий зробив Бобчинському зауваження.

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Дія третя

Добчинський прибігає до Анни Андріївни і Марії Антонівни та повідомляє про ревізора. Жінки дізнаються зі слів Добчинського, що Хлестаков спочатку зустрів був Антона Антоновича трохи суворо, сердився і казав, що і в гостиниці все негаразд, і до нього не поїде, і що він не хоче сидіти за нього в тюрмі; але потім, як дізнався про безневинність Антона Антоновича та як ближче розговорився з ним, одразу перемінив думки і все пішло добре.

Анна Андріївна читає записку від чоловіка, який написав, щоб вона підготувала кімнату для гостя, а від купця Абдуліна принесли найкращого вина. Добчинський побіг назад, Анна Андріївна розпорядилася усе підготувати, а сама з дочкою взялася до вбрання. Жінки планували, у що вдягтися, коли приїде ревізор.

Мишко – слуга городничого, і Осип переносять речі Хлестакова. Осип жаліється, що голодний, але Мишко каже, що ще нічого не готово, бо такі поважні люди, як ревізор