Читати книгу - "Скорочено Джим Ґудзик і машиніст Лукас"

Найкращим другом Джима був Лукас-машиніст. Вони розуміли один одного з півслова вже хоча б тому, що обидва були майже одного кольору. Часто Джим їздив разом із Лукасом на локомотиві на ім'я Емма, і Лукас показував та пояснював йому, що до чого. Іноді Джимові під наглядом Лукаса навіть дозволялося невеличкий шматочок шляху проїхати самостійно. Більш за все на світі Джим хотів стати машиністом, бо ця професія відмінно пасувала до його чорної шкіри.

А тепер про його прізвисько. У Джима на штанцях завжди була дірка на одному й тому самому місці. Пані Ваас по сто разів залатувала її, але за пару годин дірка знову була тут як тут. Нарешті рішення було знайдено. Пані Ваас обробила дірку спеціальним швом, а поруч пришила великий ґудзик. Замість того, щоби залатувати, варто тільки застібнути ґудзик – і дірки як не було! Із тих пір жителі острова почали звати хлопчика тільки Джим Ґудзик.

Глава третя, у якій майже приймається одне невеселе рішення, із яким Джим не згоден

Минуло кілька років, і Джим став майже напівпідданим. В Усландії школи не було, тому Джим продовжував вести безтурботне життя. Хлопчик підростав, і короля це дуже непокоїло.

Одного вечора король покликав Лукаса-машиніста до себе у палац. Король довго відтягував розмову, але, врешті, сказав, що треба ліквідувати Емму, бо Усландія – країна маленька, і всі не помістяться. Альфонс вважав, що країна потерпає від перенаселення, і коли Джим підросте і захоче собі будинок, то не знайдеться місця. Лукас сказав, що не може розлучитися з Еммою. Король закінчив зустріч з машиністом, і той пішов.

Лукас сів на березі океану і довго думав. Емма відчула, що сталося щось погане. Лукас сказав їй, що не може з нею розлучитися, і розповів про розмову з королем. У локомотиві сидів Джим. Лукас розповів йому, що покидає країну разом з Еммою. Джим сказав, що теж поїде, а для пані Ваас напише прощального листа, якого залишить у кухні. Лукас хотів переконати Джима залишитися, але хлопець сказав: "Або ми всі разом залишаємось, або ми всі разом їдемо. Залишатися тут нам не можна. Тоді поїхали. Утрьох". Друзі домовилися зустрітися опівночі і рушити в дорогу.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Глава четверта, у якій у море виходить незвичайний корабель і Лукас дізнається, що на Джима-Ґудзика можна покластися

Увечері пані Ваас здивувалася, коли Джим рано пішов спати. А він лежав у ліжку та чекав. У вікно світив місяць. Було дуже тихо. Тільки океан мирно гуркотів біля державного кордону та з кухні час від часу лунало тихе стукотіння спиць, бо Ваас в'язала для Джима светр. Раптом Джим подумав про те, що він ніколи не носитиме светра, над яким працювала пані Ваас… Джимові не хотілося покидати домівку, але й Лукаса залишити він не міг. Згодом Джим задрімав. І йому видалося, ніби стоїть він біля державного кордону, а вдалині нічним океаном їде локомотив на ім'я Емма. Джим бачить свого друга Лукаса, який прощається.

Джим прокинувся. У цю мить годинник на башті королівського замку пробив дванадцять разів. Джим вискочив із ліжка, швидко одягся і вже було хотів вилізти у вікно – але тут саме згадав про листа. Йому треба неодмінно лишити листа для пані Ваас, інакше вона жахливо сумуватиме. Писати він не вмів, тому намалював малюнок. Потім він поклав листка на подушку та легко й швидко виліз у вікно.

Прийшовши на обумовлене місце, Джим не знайшов нікого. Джим побіг униз, до державного кордону. Там він побачив Емму, яку вже спустили на воду. Верхи на локомотиві сидів Лукас-машиніст. Він саме прилагоджував вітрило до щогли, що була укріплена просто на кабіні.

Лукас дуже зрадів, коли прибіг Джим. Машиніст розповів, що локомотив не потоне, бо він прибрав із тендеру вугілля, а двері зашпарував клоччям та смолою, аби досередини ані краплі води не потрапило. Джим вважав Лукаса жахливо розумним: з таким другом не пропадеш.

Вони відчепили від берега трос, яким Емма була прикріплена до причалу. Вітер наповнив вітрило. Щогла тихо скрипнула, і незвичайний корабель відплив. Не було чутно жодних інших звуків, тільки вітер гув та маленькі хвилі плескалися біля носа Емми.

Лукас поклав руку Джимові на плече, і вони мовчки стали дивитися, як поступово віддалялася тиха, освітлена місяцем Усландія з будиночком пані Ваас, будинком пана Ермеля, маленькою спорудою залізничної станції та замком короля між двома гірськими верхівками. Джимові і Лукасові було трохи сумно. Але зовсім скоро обидва знов розвеселилися і засміялися.

Глава п'ята, у якій подорож океаном завершується і Джим бачить прозорі дерева

Під час подорожі не відбувалося нічого особливого. Погода, на щастя, весь час була гарна. Кілька днів поспіль друзів супроводжував косяк летючих риб, що часто-густо їх розважали. Зголоднівши, мандрівники знімали з коралових дерев пару-трійку морських груш чи огірків. Морські плоди виявилися дуже поживними, багатими на вітаміни й такими соковитими, що друзям жодного разу не довелося потерпати від жаги. Цілісінькими днями вони розповідали один одному різні історії, чи насвистували пісеньки, чи грали в настільні ігри.

Ночами, коли вже