Читати книгу - "Королівство у спадок, Олег Говда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чоловік приступив ще ближче. Відмінний актор, навіть я повірив, що він переживає. А ще кажуть, що після Стригуна і Ступки актори закінчилися.
— Це, напевно, через усі ті напасті, що звалилися на вас останнім часом, мій принце... — вимовив співчутливо. — Розум не бажає змиритися з жорстокою дійсністю, ось і відкидає її.
Класно завернув. Навіть заперечувати не хочеться. Ну, і не буду... У таких випадках краще мовчки потиснути плечима. Нехай співрозмовник сам вирішує, що це означає.
— А як ви взагалі себе почуваєте?.. Піт є? Не морозить?
— Нормально. Тільки голова болить і... немов усе навколо вперше в житті бачу.
— Що, навіть мене не пам'ятаєте?
Судячи з тону, яким поставлено питання, я міг забути себе, маму, тата, але цього пана — ніколи!
— Вибач... Не маю уявлення, хто ти такий.
Обличчя сивочолого чоловіка засмутилося аж по бакенбарди.
— Я… Я ж Аристарх, ваша високосте... Ваш маршалок.
— Дякую що нагадав, — киваю. — А я хто?
— Принц Ніколаїс.
Гм... Цікавий збіг. Я ж і справді Микола. Хоча, про що це я? Який ще збіг? Зрозуміло ж, що хто б не затіяв жарт, з новим ім'ям не морочився, а взяв моє власне, перекрутивши на грецький манер.
— Принц, значить? Цікаво... А батько у мене, виходить, король?
— Так, ваша високість... Король... — тепер лице дворецького зображало скорботу і смуток. — Ось тільки помер ваш батько... Похорон сьогодні... точніше, вже зараз... Вас лише чекають...
Здуріти! Зовсім народ береги втратив. Хіба після подібних заявок можна реготати і волати: «Обдурили! Обдурили! Посміхніться, вас знімає прихована камера!» Точно наб'ю комусь морду... Як тільки зрозумію, кому саме.
— А від чого він помер?
На цей раз Аристарх мовчав трохи довше.
— І цього не пам'ятаєте... Може, вам не йти на похорон? Я скажу, що ви хворі. А з батьком потім попрощаєтеся. У склепі...
— Не думаю, що це правильно... Я ж не паралізований. Ходити можу... Мені б тільки вмитися, та одягтися ...
— Звичайно-звичайно... — заметушився Аристарх. — Прошу за мною, ваша високосте...
Йдучи слідом, я тільки головою крутив від подиву. Чортівня! У кого ж з моїх друзів або недругів стільки зайвих грошей, щоб влаштувати подібне шоу? Я навіть стіну помацав...
Ні, не бутафорська. Справжній камінь. А, значить, і замок справжній... При цьому, невідомий орендував і приготував не одну-дві кімнатки, а як мінімум, ціле крило.
Холера! Це ж повнометражний фільм знімати можна, а то і серіал. Читав десь, що оренда такого будинку, всього лише на один знімальний день, обходиться кіностудії в цифру з шістьма нулями. Я в шоці... Та я за такі гроші готовий в чому завгодно знятися. Хоч в рекламі памперсів, а не те що в «розіграші». Правда, здається... коли ось так, прихованою камерою, то акторові гонорар, начебто, не належиться?
Всі ці думки я прокручував, поки вмивався над автентичним старовинним срібним тазом, з тисненими вензелями, а зливав мені все той же Аристарх. Абсолютно незворушно, наче робив це щодня. Глечик, до речі, теж срібний. Або з мельхіору. На око точніше не визначити.
Облегшитися на фаянсовий горщик я рішуче відмовився. Оскільки запідозрив, що дворецький збирається його мені потримати або ще якимось способом взяти участь в процесі звільнення організму від шлаків. Тому вирішив, що такими сценами вітчизняну кіноіндустрію і архіви реаліті-шоу збагачувати не стану. Потерплю до якихось корчиків. З тієї ж причини і переодягатися повністю не став. Натягнув штани на те, в чому спав. І правильно зробив. Бо ці, з дозволу сказати, штани обтягували мене, немов друга шкіра. Одне добре — жупан виявився довжиною майже до колін. Пояс... Меч!
Руків'я, як влите. Вийняв клинок з піхов до половини. Теж не підробка. Хижі розводи булатної сталі. Нам таке на лекції з металознавства показували. Якщо меч справжній... я навіть не знаю скільки тонн зелених за нього відвалили. А головне — хто б це міг зробити?! Ну, не знайомий я з Біллом Гейтсем або Марком Цукербергом... І Маском теж. Так, пожартувати і зіграти дурня поміж друзів охочі знайдуться, але вбухати в дурний розіграш стільки грошей...
Хоч убийте, нічого не розумію! Не сходиться відповідь з задачкою. Чи, може, я не уважно умову завдання читаю?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство у спадок, Олег Говда», після закриття браузера.