Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

— Що ти… — незнайомка не встигла договорити, як він клацнув пальцями.

Магія – була чи не найсолодшим, що було у навчанні на відьмака і взагалі в службі гільдії, звісно окрім золотих монет. З дитинства Даар користувався нею, як чимось буденним,  легким, мов повітря.

Тепер зверху був Аріан, притискаючи жіноче тіло до холодної вологої землі. Тримаючи її руки над головою, він з легкістю забрав її кинджал, що не уступав його.

— На вмілу крадійку ти надто дрібна, чорною відьмою тебе також не назвеш, тай на мисливицю не тягнеш. Отже, хто ти така?

— Злізь з мене, — зашипіла дівчина, почавши викручуватися, мов дощовий черв’як.

— Відповіси на запитання, відпущу.

— Ти справді не знаєш хто я така?

Даар тяжко зітхнув, з його обличчя зникла посмішка як і ліва ямочка, яка завжди з’являлася лише на одній щоці. Мряка продовжувалася, а разом з нею підкрадалися сутінки.

— Ти витрачаєш мій час, — обурливо промовив Аріан, й різко зіскочив на ноги й відпустив дівчину, протягуючи їй руку допомоги.

— Сама можу, — вона вскочила на ноги, і лише потім взяла до рук свій кинджал.

— Ну звісно, — він закотив очі на її самостійність.

— Катрайн Шеллі, — сухо представилася дівчина, обтрушуючи свою накидку, яка була вся в листі.

— Катрайн… Катрайн…щось знайоме. Дуже знайоме, — пробубонів собі під носа Даар. — Стоп! — його очі округлились від подиву. — Ти та сама Катрайн Шеллі яка втекла із власного весілля?

— Я не тікала з нього! — вона фиркнула обурливо, — я просто не давала згоди на шлюб!

— В газетах писали, що ти втекла у весільній сукні.

— Приміряти сукню, це ж не біля вівтаря сказати – так. Це зовсім різні речі.

— Ну авжеж, — закотив очі Даар в черговий раз, піднімаючи свій кинджал із землі й ховаючи його до чохла.

Два місяці назад всі газети були в заголовках про наречену втікачку, та зірване весілля заможного вельможі, який на додачу очолював магічний департамент правопорядку. Репутація була трішки зіпсованою й особисто ніхто не насмілювався дорікнути   вельможі за наречену-втікачку, але люд ще довго обговорював й вигадував різні плітки. Даар не надто часто читає газети, але в тавернах це у свій час було найгарячішим обговоренням за кухлем елю.

Зітхнув, Аріан зрозумів що цієї ночі йому доведеться провести на болоті, й спати на сирій землі знову, а все через дивачку, яка наскочила на нього зненацька, чи то він її знайшов зненацька. Розбиратися в нього бажання не було.

— Бувай, — Даар махнув Катрайн рукою на прощання й вже збирався йти, аж раптом дівчина роздратована крикнула йому у спину.

— І ти що, просто підеш?

Її претензія була незрозумілою. Аріан обернувся, дивлячись як Шеллі склала руки на грудях.

— А хіба не видно?

— Ти ж відьмак, так? — вона перевела погляд з його обличчя на кинджал в чохлі.

— Припустимо, далі що?

— Я тобі заплачу стільки, стільки попросиш, — її голос був норовистий, як і вона вся, — тільки допоможи мені дібратися до мого справжнього нареченого, — останнє ж Катрайн буквально благально прошепотіла.

Даар закотив очі, передбачаючи, що від нареченої-втікачки йому буде купа проблем, та золоті монети були привабливішими. Він ще секунд тридцять подумки зважував золоті монети і негаразди. Золоті монети переважили.

— Гаразд, але спочатку мені потрібна голова чорної відьми. Маю відпрацювати отриманий аванс.