Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Єва скинула свій пуховик та шапку, перевзулася. Неприємні відчуття ніяк її не покидали. Зав’язала у хвіст своє довге, чорне волосся. Злегка підфарбувала губки, почепила на білу блузу бейджик зі своїм ім’ям, осмикнула чорну спідницю, яка спокусливо підкреслювала стегна виділяючи її струнку фігуру. Що ж, вона готова сісти на своє робоче місце та приймати клієнтів. Шкода, що не вдалося попити кави та насолодитися ранковою тишею, подихати свіжим повітрям. Цей незграба, хамло зіпсував увесь ранок. Найбільш, своїми образливими словами.
-Привіт Єво,- привіталася Леся, подруга Єви і також працівниця банку,- думала не встигну та отримаю виговір. Єво, ти знову сьогодні сумна і натягнута посмішка на твоєму обличчі тобі аж ніяк не допомагає це приховати. Що сталося?
Леся швидко скинула зимове пальто та почала приводити себе в порядок. Вона була трохи нижче від Єви ростом і не така худа, як її подруга та колега.
-Коли ти встигла пофарбуватися?- задала Єва зустрічне запитання роздивляючись нову зачіску Лесі уникаючи відповіді.
-Правда гарно? Мені здається, що платиновий блонд мені пасує найбільше,- Леся поправила локони,- це все для нього. Сьогодні ввечері нарешті ми побачимося один з одним. Євгеній запросив мене до нічного клубу. Та що будь готова, після роботи їхати зі мною.
-З тобою?- перепитала Єва.- Навіщо тобі мене тягнути з собою на своє побачення? Я там зовсім лишньою буду.
-Ти не так зрозуміла,- Леся взяла Єву під руку і вони пішли до залу, щоб сісти на свої робочі місця,- ти поїдеш зі мною для підстраховки. Посидиш десь там у кутку і будеш спостерігати. Якщо щось піде не так, я тобі дам знак і ти підійдеш та забереш мене. Причину сама вигадаєш.
-А що може підти не так? Ви з ним нібито добре спілкуєтеся по телефону і на світлинах цей Євгеній виглядає вродливим. Хіба, що в реальності він зовсім не такий, який на світлинах. У цьому мінус сайтів знайомств. Не знаєш чого очікувати у реальності,- Єва сіла за свій стіл,- не хвилюйся, я піду з тобою. Тільки не розумію, чому до нічного клубу. Він міг би запросити тебе до кафе в один з вихідних днів. Завтра-то вже субота…
-Годі тобі Єво. Не будемо розмірковувати, що він міг, а чого ні,- махнула рукою Леся, а потім нахилилася до подруги і тихо сказала щоб ніхто більше не почув, якщо він і справді красень як на світлинах, то я відразу ж йому віддамся. Поїду з ним, а ти на таксі сама додому доберешся. Добре?
-Як скажеш. Та може все ж таки не будеш поспішати?- запитала Єва.
-У мене вже два місяця не було сексу, а ти говориш не треба поспішати. Тобі теж варто вже починати пошуки, а то ризикуєш залишитися старою дівою. У тебе-то самої коли востаннє секс був? Мабуть і не пам’ятаєш.
-Леся, йди займай своє робоче місце, бо клієнти вже почали заходити,- Єві не хотілося говорити на подібну тему і вона не стала продовжувати розмову.
Банк в якому працювала Єва мав добру репутацію і викликав довіру в своїх клієнтів. Саме з цим банком прагнули співпрацювати успішні підприємці міста, відкривали свої рахунки, брали кредити. Сервіс був на вищому рівні і це ще один плюс цього банку.
-Єво,- до неї підійшла начальниця відділення Ніна Володимирівна,- у нас сьогодні особливий клієнт, якому ти повинна приділити максимум своєї уваги і зробити все, щоб він залишився задоволеним. Подбай про всі нюанси, виконай усі його забаганки, розуміється стосовно роботи. Ми ні в якому випадку не повинні втратити цього клієнта. Адже він власник великої перевізної вантажної компанії і… Одним словом будь на висоті.
-Добре Ніно Володимирівно,- кивнула головою Єва, - не хвилюйтеся, я зроблю все як треба.
-Я знаю, тому тобі його і даю. А зараз піду його зустріну,- Ніна Володимирівна поправила свою блузу,- головне Єво не втрать голову від такого красеня.
Єва тільки підняла брову стримуючи усмішку. Вона не з тих хто ніяковіє від присутності симпатичних чоловіків. Вже протягом трьох років ні з ким не зустрічалася і не хоче. Після того випадку, коли її колишній хлопець наніс їй тяжкі тілесні ушкодження у неї зникло бажання кохати і бути коханою. Тому вона байдуже віднеслася до останніх слів своєї начальниці, яка помітно почала сама втрачати голову…
-Єва Олександрівна одна з найкращих наших співробітниць. Ви без сумніву будете задоволені і обслуговуванням і нашим банком,- Ніна Володимирівна підвела нового клієнта до столу Єви,- можете скинути свій верхній одяг, бо у нас ви зовсім не замерзнете. І якщо бажаєте, потім заходьте до мого кабінету і ми разом вип’ємо кави.
-Дякую,- почула Єва вже знайомий голос,- я сьогодні ніяк не можу нагрітися тому скидати дублянки не буду і на жаль, час-то у мене обмежений…
Він завмер на місці, щойно побачив перед собою ту, яка облила його сьогодні кавою і через яку тепер повинен паритися у цій дублянці. Ту, на якій він зігнав свою злість ображаючи образливими словами і ту, яка по його словам була схожа на опудала.
-Знайомтеся, це Єва Олександрівна, найкращий фінансовий консультант нашого банку, а це Антипов Денис Максимович…
-Ви впевнені, що вона…
-Запевняю вас Денисе Максимовичу, що Єва Олександрівна найкраща,- і Ніна Володимирівна залишила їх…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.