Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Стрілки годинника невблаганно наближалися до півночі. У натовпі не вистачало кисню, і я спробувала, відвернувшись до стіни, зняти намисто, що давило на шию. Помітила поруч кирпату дочку віконта Ронка, яка старанно відтягувала ліф униз, із розуміння відвела очі.
Еге ж, це мені не варто турбуватися про найближче майбутнє. Моє свіже личко і розвинена не по роках фігура вже запали в душу не одному власнику товстого гаманця. Я знала собі ціну. Тобто підслухала оцінювача, що домовлявся з сім’єю.
Виявляється, в Долінеї зелені очі – рідкість, золотисте волосся – цінність, а їхнє поєднання – небачена удача. Інші мої достоїнства: дворянське походження і виховання в кращому пансіонаті Ластонії. Як на мене, плюси так собі. Честь дворянки я заплямувала тої миті, коли погодилась на роль утриманки, ну а виховання в нинішніх умовах вистачить ненадовго.
Боюсь, остання думка точно не належала жертовній бідоласі Айрі.
– Скучили, леді?
Я поспішно забрала руки від шиї.
– Прекрасний вечір, сіре, – прошепотіла, ховаючи погляд. – Дякую вам за гостинність.
Він стояв поруч – високий, плечистий, із розкішними світлими кучерями, яскраво-синіми очима і легковажною посмішкою. Зразковий чоловік, як його називали газети. Принц Ендер власною персоною. Той, чиєї уваги я хотіла уникнути будь-якими способами, помітив мене серед десятків виставлених на продаж знатних невдах і удостоїв бесіди.
– Дозвольте поділитися маленьким секретом, леді. – Він схилився до мене, відгороджуючи собою від залу. – Ви прекрасні, незважаючи на це потворне плаття.
Його тонкий палець пройшовся по вишивці на моєму комірі, зрідка торкаючись шкіри і пасем волосся на потилиці, що вилізли із високої зачіски. Прикрашена рубіном запонка зачепилась за нитку фальшивих перлів, яка служила мені імпровізованою «шпилькою».
Принц різко відсмикнув руку, видер пучок блондинистої шевелюри Айри з корінням.
Тобто моєї.
Важко не забувати, що зараз вона – це я, коли нас роздирали протилежні почуття. Їй хотілося стримати сльози, мені – послати Ендера якнайдалі і прокинутись.
Айра завме… Я завмерла, не в змозі поворухнутися.
«Ти – товар», – нагадала собі, зціпивши зуби.
Через якихось пів години хтось із присутніх панів отримає мене в своє повне розпорядження. Треба звикати, тому що дуже скоро я втрачу право обурюватися такому поводженню.
– Яка слухняна кішечка, – пробурмотів принц здивовано. – І як далеко ви готові зайти, леді? – Він поманив людину, що розносила келихи з вином. – Киць-киць-киць, солоденька моя… Зараз ми перевіримо, наскільки ти дика.
Легкий, майже невідчутний дотик до губ ніби вдарив струмом. Я не витримала. Та ніхто б не витримав такого нахабства!
І ніхто б не заліпив Ендеру ляпаса на очах у свідків.
Ого! У Айри, виявляється, є характер! Чи це я так на неї вплинула? Все можливо. Іноді мені запросто вдається управляти снами. Щоправда, конкретно в цьому випадку я, навпаки, намагалась бути спостерігачкою і дотримуватися сюжету. Хтозна, що її… тобто мене, спровокувало? Навряд чи той дитячий поцілунок. Певно, оточення і наближення півночі.
Я відсахнулась, сама не розуміючи, як так вийшло. Обіцяла ж скоритися долі! Але було пізно каятись. Усі бачили мій удар! Навіть якби я впала на коліна, репутацію принца це не відновило б. Тепер шлях один – до в’язниці або на шибеницю. Напад на члена королівської сім’ї карається смертю. Судячи з розлюченого обличчя Ендера, він подбає, щоб мені дісталась якісна мотузка.
– Кицю-кицюню, тобі потрібен повідець.
Що?!
Я наважилася підняти очі. Принц не поспішав кликати варту – навпаки, розглядав мене з цікавістю.
– Хочу приручити тебе, кішечко, – розтягуючи слова, вимовив він. – Помахай подругам на прощання.
Мене затрясло. Це було значно гірше за публічні приниження! Ті, на кого задивлявся Ендер, перетворювались на бліді тіні і зникали з його життя безслідно. Я погодилася б стати наложницею будь-якого варвара, але тільки не наслідного принца.
Втім, моєї думки ніхто не питав.
– Страшно, леді? – Він відверто насміхався. – Це тільки початок… Повір на слово, кицю: я навчу тебе покірності.
Айра Керейра спробувала зомліти від страху, а я вирішила, що пора прокидатися. Досить, надивилась. Перша серія вийшла вельми атмосферною, а ось анонс другої мені зовсім не сподобався.
Я – за мирні стосунки, що ґрунтуються на довірі, повазі, коханні, пристрасті, дружбі, домовленості, нехай навіть грошах… За добровільні зв’язки всіх видів, якщо точніше. Ну а Ендер, схоже, належить до іншого табору. Мерзенний тип.
Отже, прокидаємось! Один, два…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб», після закриття браузера.