Читати книгу - "Азад Мунаді, Андрій Касьянюк"

Азад Мунаді був чоловіком майже п’ятдесяти років. Природа дала йому значні для чоловіка зріст і статуру. А навички володіння вогнепальною зброєю, та й просто своїми кулаками, робили образ афганця в очах європейців ще більш загрозливим. І це при тому, що Азад ніколи не погрожував, і завжди намагався розв'язувати проблеми миром.

Зараз ця людина сиділа на задньому сидінні машини, що рушила міською дорогою. За тонованими вікнами проносилися дерева, будинки, і, звичайно же, люди.

Живі, веселі.

Чоловік усміхнувся. Але через секунду усмішка почала гаснути. Бо, їдучі Києвом, Азад згадав учорашні слова української президентки:

– Якщо росіяни не вірять, що ми готові скинути на них повноцінну квантову бомбу, то хай і помруть із цією невірою! Завтра ввечері ми зробимо це!

Так, українці випередили усіх інших в розробці зброї нового покоління, і готові застосувати її. Хай при цьому і загинуть мільйони людей, а росіяни, можливо, спробують влаштувати ядерну помсту.

Насправді, обидві сторони вже пробували завдавати ядерних ударів, і ці спроби зазнавали поразки через ефективність сучасних систем ППО. Тих, що на основі квантових технологій, котрі першими пристосували саме до ППО. Але аналітики усе одно дають аж десять відсотків, що при масованому обстрілі росіян, принаймні одна боєголовка пройде крізь сучасне квантове ППО…

Усмішка згаснула остаточно.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже занадто років. І за цей час український народ втратив так багато… себе… що чоловік розуміє його рішення. Особливо враховуючи, що дитинство Азада проходило під час також жахливої війни. А парубком Мунаді здобував вищу освіту в КНУ, тому знайомий з безліччю місцевих, і знає про їхній біль з перших вуст.

Попри це, Азад не вважає знищення цивільного населення нормальним. І місцеві погоджуються з ним. Проте багато хто готовий завдати удару. А багато хто ні. Думки розділилися, застигнувши в хиткій рівновазі, котру порушив голос однієї людини.

Тож зараз Азад Мунаді, голова дипломатичної місії ООН, їде до тієї людини, щоб поговорити особисто. Бо він не вірить, що Ганна, та життєрадісна дівчина з розкішною гривою чорного волосся, готова вбити мільйони людей.