Читати книгу - "Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем"

Не буду заперечувати, що «бачити склянку наполовину повною» — це гарна здатність. Але гляньмо правді у вічі: життя іноді перетворюється на справжнє лайно, і наймудріше, що можна зробити в цій ситуації, — визнати це.

Заперечення негативних емоцій призводить зрештою до переживання їх глибше і довше, а то й до емоційного розладу. Бути постійно позитивним — це форма втечі, а не розв’язання життєвих проблем. І ці проблеми, до речі, якщо ви оберете правильні цінності та стратегії, мають вас зміцнювати й мотивувати.

Справді, це дуже просто: щось іде не так, люди роблять нам боляче, трапляються нещасні випадки. І ми почуваємося хріново. Це нормально. Негативні емоції — це необхідний складник емоційного здоров’я. Заперечувати їх означає зберігати проблеми, а не розв’язувати їх.

Із негативними емоціями треба робити ось що: і) висловлювати їх у соціально прийнятний і здоровий спосіб і 2) висловлювати їх так, аби не вступати в суперечність із вашими цінностями. Простий приклад: моя цінність — ненасильство, стратегія досягнення — не битися; тому коли я на когось серджуся, то висловлюю злість, але в жодному разі не затоплю йому в пику. Знаю, це дуже радикальна позиція. Але злість — це не проблема. Злитися — це природно. Злість — це частина життя. У багатьох ситуаціях злитися — це нормально. (Не забувайте, емоції — це лише реакція на щось).

Розумієте, затопити комусь у пику — от це проблема. Не злість. Злість — це тільки попередниця мого кулака на вашому обличчі. Не звинувачуйте попередників. Звинувачуйте мій кулак (або ваше обличчя).

Якщо ми змушуємо себе весь час бути позитивними, то заперечуємо існування проблем у житті. А коли ми заперечуємо проблеми, то самі себе обкрадаємо, бо забираємо в себе змогу розв’язати їх і стати щасливими. Проблеми надають нашому життю важливості й сенсу. Тому якщо відкинути проблеми, то наше життя стане пустим (навіть якщо і — можливо — приємним).

У довготривалій перспективі від марафонського пробігу ми стаємо щасливішими, ніж від шоколадного торта. Ми отримуємо більше щастя від виховання дитини, ніж від перемоги у відеогрі. Започаткування власного бізнесу разом із друзями, аби хоч якось звести кінці з кінцями, принесе нам більше щастя, ніж купівля нового комп’ютера. Так, усе це робити непросто, неприємно і неспокійно. Доводиться одну за одною вирішувати проблеми. Зате саме вони приносять миті справжньої, сповненої сенсу радості. А ще — біль, боротьбу, навіть злість і розпач. Але коли ви це зробите, то озирнетеся з гордістю й із вологими очима розкажете про свої досягнення онукам.

Як сказав колись Фройд: «Одного дня ви озирнетеся на роки боротьби і будете вражені, коли зрозумієте, що вони були для вас найщасливішими».

Ось тому такі цінності, як насолода, матеріальний успіх, бути завжди правим, сприймати все позитивно, — погані орієнтири для людини. Деякі найвеличніші миті людського життя не приємні, не успішні, не славні й не позитивні.

Просто треба міцно триматися за гарні, правильні цінності й стратегії, а насолода й успіх прийдуть самі — як результат. Це просто побічні ефекти правильних цінностей. А самі по собі вони просто перетворюються на емоційні кайфи.

Що таке гарні цінності й погані цінності

Гарні цінності: 1) реалістичні, 2) соціально конструктивні, з) безпосередні і їх можна контролювати.

Погані цінності: 1) штучні, 2) соціально деструктивні, з) не безпосередні і їх не можна контролювати.

Чесність — це гарна цінність, бо її ви можете повністю контролювати, вона відображає реальність і дає користь іншим (навіть якщо комусь це неприємно). Натомість популярність — це погана цінність. Якщо це ваша цінність, і якщо ваша стратегія — стати найпопулярнішим хлопцем чи найпопулярнішою дівчиною на танцювальній вечірці, багато що буде залежати не від вас: ви не знаєте, хто ще прийде на вечірку, та й узагалі половини людей не знатимете. По-друге, цінність/стратегія не буде спиратися на реальність: вам може здаватися, що ви популярні або ні, але насправді ви навіть гадки не матимете, хто що насправді про вас думає. (До речі, люди, які бояться, що про них подумають інші, як правило, насправді бояться: усе погане, що вони самі про себе думають, відобразиться в думках інших людей).

Ось приклади деяких гарних, правильних цінностей: чесність, новаторство, вразливість, уміння постояти за себе, уміння постояти за інших, гідність, допитливість, благодійність, смиренність, креативність.

А ось приклади поганих, неправильних цінностей: панування над кимось через маніпуляції чи насильство, нерозбірливий секс, весь час бути позитивним, завжди бути в центрі уваги, не бути самотнім, прагнути всім подобатися, бути багатим тільки аби бути багатим, приносити дрібних тварин у жертву поганським богам.

Зверніть увагу, що гарні, правильні цінності досягаються завдяки роботі з внутрішнім «я». Деякі з них можна відчути одразу, наприклад, креативність і смиренність. Просто треба відповідно налаштуватися. Такі цінності безпосередні і їх можна контролювати. Завдяки ним можна побачити світ таким, яким він є, а не таким, як вам хочеться.

Погані цінності переважно залежать від зовнішніх чинників: літати на приватному літаку, весь час чути від усіх, що ти правий, мати будинок на Багамах, їсти каннолі в той час, як три стриптизерки смокчуть твій член. Погані цінності бувають класними і дарують насолоду, але ви їх не контролюєте. Крім того, аби їх досягнути, часто доводиться вдаватися до штучних і соціально руйнівних засобів.

Цінності — це насправді пріоритети. Кожному хотілося би поїсти смачних каннолі або мати будинок на Багамах. Питання в тому, які ви маєте пріоритети. Що ви цінуєте понад усе, що впливає на ваші рішення найсильніше?

Найбільшою цінністю для Гіро Оноди була повна відданість і служіння Японській імперії. Ця цінність, якщо ви ще не зрозуміли, смерділа гірше за гнилий суші-рол. Через неї Гіро мав кепські проблеми: застряг на віддаленому острові й тридцять років харчувався там гризунами й комахами. А, і ще думав, що зобов’язаний убивати невинних цивільних. Тому, хоча сам Гіро вважав, що прожив ці роки гідно, і незважаючи на те що дотримувався власної стратегії, ми можемо погодитися: це життя пішло котові під хвіст. Ніхто з нас не помінявся б із ним місцями, якби нам запропонували. І мало хто з