Читати книгу - "Помста для Роуз, Юлія Богута"

Цей спогад був настільки яскравим, що я ледь не відчула на шкірі дотик його пальців, коли він ненароком торкався моєї руки.Тоді мені здавалося, що ми завжди будемо поруч. Але життя було жорстоким. Я виросла, і все змінилося. Тітка Лойс померла в той самий рік, що і мій батько. А хлопчик... Він потрапив у дитячий будинок і назавжди зник із мого життя. Усе, що мені залишилося на пам'ять від нього — це спогади й шрам на спині. Напевно я ніколи не забуду, як він витягнув мене з тієї шафи, а потім, коли на виході мене причавила балка — намагався врятувати й з-під неї. Як наші крики змішалися з гуркотом обвалу та тріскотом від  дерева, котре згорало на очах.

Я провела пальцем по чашці, ловлячи себе на думці, що затишок цього вечора раптом став тісно переплетеним із цими болючими спогадами. Моя усмішка зникла, і я вдивлялася у скло, намагаючись не дати сльозам виплеснутися назовні.

— Про що задумалась…? — запитав тихіше Вільям, піднімаючи на мене свої темні очі. Мій настрій, напевно, був занадто очевидним, щоб його не помітити. Я швидко кивнула, силуючи себе на легку посмішку.

— Нічого особливого, — відповіла я коротко, уникаючи його погляду.

Він нахилив голову, спостерігаючи за мною так, ніби хотів сказати щось, але не наважувався. Я поставила чашку на стіл і піднялася. Волосся підсохло, кава була допита і я була розчавлена передозом від власних почуттів та подій. Залишатися тут ще довше не було сенсу. 

— Мені пора йти, — Вільям злегка напружився, але не став мене зупиняти. Він лише проводив мене поглядом, коли я попрямувала до дверей.

— Роуз, — покликав він мене вже на порозі. Я обернулася, зустрічаючись із його поглядом. — Дякую за сьогодні. 

Я не знала, що відповісти. Просто кивнула і вийшла. Його слова залишилися зі мною, розчиняючись у вечірньому повітрі, так само як сніг танув на шкірі. Пальці сильніше  притиснули пальто  ближче і я перевела погляд на вікно горища. Вільям дивився на мене зверху ніби от-от мав зупинити. Ніби хотів кинутись з того вікна на моїх очах. Але натомість, ми майже синхронно розвернулися і розійшлись.