Читати книгу - "Талан"

П а р и к м а х е р. Та я, як прикажете…

Б е з р о д н и й (входить). Чи не подивишся, Юрiй Савич, на кiн? Чи так обставив?

К о т е н к о. Прийду! А ти огляди менi добре хористок та й других, щоб не вибiгали з пiдкрученими чолками або в туфлях… От там май око, а за моєю фризурою уже я буду сам доглядать.

Б е з р о д н и й. Що таке? До чого се — не розумiю…

К о т е н к о. Так, наздогад бурякiв, щоб дали капусти. Будь ласка, щоб менi змiни в картинах хутко; забiжи ще в суфлерську, — першу сцену викидаю, та не прогав i капельмейстеру про це сказати… Та повертайся моторнiше: тра забувати колишнє, а коли робити, дак робити…

Б е з р о д н и й. Хiба я чим схибив? Хiба нехтую обов'язками?

К о т е н к о. Та нi, нi! Я так… Тут нема часу на бесiду: хутше, хутше!

Безродний, знизавши плечима, виходить.

Ну, годi! До панi Лучицької!

Парикмахер виходить.

В И Х I Д II

Котенко i Квятковська.

К в я т к о в с ь к а (влiта шалено). Чого се ви i сьогоднiшню, i завтрiшню мою роль, мою власну роль, передали Лучицькiй? Яке мали право? Нехтувати, топтати мене хочете, га?

К о т е н к о. Уже знов? Яка ти чудна та нерозсудлива! Що ж я маю чинити, коли публiка кричить: "Подавай Лучицьку!" Менi її власною шкурою не учити: вона нам грошики дає, вона нас годує, значить, повиннi ми її слухатись…

К в я т к о в с ь к а (вередливо). Ви перше не те кричали: ви не вважали на неї, не вважали на збори, а менi давали ролi, не спиняли мого розвитку.

К о т е н к о. Дурна ж ти: хiба тодi менi що болiло? Чужими боками можна боротись, а своїми дошкуля…

К в я т к о в с ь к а. Поки чужi боки були, так i дихати було вiльно, а як прибрав до рук, так тiльки про одного себе й дбаєш, зажера ненатлий!

К о т е н к о. Та не кричи, — от наказанiє! Ти б то уже грошей не любиш? Чим бiльше в касi, тим краще й тобi.

К в я т к о в с ь к а. Не хочу я грошей; я тобi ними в вiчi жбурну.

К о т е н к о. А я пiдберу й заховаю.

К в я т к о в с ь к а. У, огидливий хапуга! За що я загубила свiй вiк молодий? (Плаче). Нащо вiддала скарб свiй дiвочий?

К о т е н к о. Недержаний трохи…

К в я т к о в с ь к а. Що-о? Що? Та я тобi очi видеру!

К о т е н к. о (одступа). Но-но! Стiй-бо! То я про себе…

К в я т к о в с ь к а. Про себе? Ну-ну, пожди! Ти щось починаєш знов подлювати? Поки оте кошеня не прибилося, поти й життя було!

К о т е н к о. Впроголодь…

К в я т к о в с ь к а. Не тобi тiльки, кабанюцi! А хористки? Не порався хiба з них талани робить? Га?

К о т е н к о. Ну, вже завела! Пiшла згадувать… От напасть! От влопався!

К в я т к о в с ь к а. Не бiйсь, так од мене не одчепишся! Може, я й сама тобi плюну межи очi, а доти не подарую свого! Знаю, знаю, певно, уже закортiло панiї, яку за патли вигнали з двору? Заманулося сухотньої повiї? Закохався у дохлу Лучицьку?

К о т е н к о. Та схаменись!.. (Одступа).

К в я т к о в с ь к а (напором). Мовчи! Бачу, бачу! Од того ти їй i потураєш! Перше, як гнав її, - то й незугарна, i неталановита, i приндя, а тепер уже й талан розшукав богорiвний?

К о т е н к о. От злигався!.. Та що ти собi…

К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитуєш? Начитуєш, як менi, поки не стала полюбовницею твоєю?

К о т е н к о. Та одсахнись! (Тiка).

К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитуєш? У, як пiймаю, — начитаю i я!

К о т е н к о. Та… що ти… (Тiка далi).

К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитаю!

К о т е н к о (у дверях). Тпху! Сатано! Тiкати, чисто тiкати!

В И Х I Д III

Квятковська i Юркович.

Ю р к о в и ч (вбiга з галасом). Квiточко пишна! (Цiлує руки). Уф, яка прелiсть! Як розцвiли, як розвернулись! Красуня, богиня! А очi, очi! Найкращi зiрки з неба украли… I вас бог не кара?

К в я т к о в с ь к а (важко дише, хоче затаїть гнiв). Кара, iменно кара, i кара жорстока.

Ю р к о в и ч. Я помолюся за вас… може, умилосердю небо…

К в я т к о в с ь к а. Ще бiльш розгнiваєте: отакий грiшник i буде молитись? Грiшника вiзьми за адвоката, то й сама вскочиш у грiх, а я дитинка манесенька…

Ю р к о в и ч. Манесенька та гарнесенька! Ще ручку, ще й другу! (Цiлує). Антик! Я страшенно вам рад, страшенно… I вся публiка… Я тепер уже рецензентом став…

К в я т к о в с ь к а. О?! Цяця! (Опанувавши себе).

Ю р к о в и ч. I Лучицька з вами?

К в я т к о в с ь к а. Та з нами ж… А вам уже тьохнуло серце?

Ю р к о в и ч. Байдуже! Вона актриса — правда; але я сподiваюсь вами тепер тiшитись… Гомiн дiйшов i до нас.

К в