Читати книгу - "Мій тато — кілер"

Ми вийшли з таксі у світлі яскравого лимонного ліхтаря.

— Ну, — сказав Сашко, простягаючи Маринці свою величезну руку. — Було приємно.

— Дуже, — сказала вона.

— Щасливо вам, — сказав Дмитро, не обертаючись до скляних дверей під’їзду. — Бережіть себе й будьте обережні з персонажем, який ховається в отих кущах.

Я витяг цигарку й підніс до її кінчика запальничку, розглядаючи заодно чоловіка, який ховався в зелені мого холу. Він був європеєць. Тримав руку в кишені куртки, і можна було не сумніватися, що пістолет, який він гріє запхнутими в кишеню пальцями, вже знятий із запобіжника.

А головне, що він чекав саме нас, бо боявся бути поміченим саме нами.

— Цікаво, — сказав я. — Ну добре. Па-па!

Кинувши цигарку, я підхопив валізи й пішов до під’їзду в супроводі Юкіко, яка не зрозуміла, що їй слід боятися (ми говорили українською), і якось одразу притихлої Маринки, яка зробилася зовсім маленькою.

Четвертий Шлях — Шлях Художника, чи Шлях Теслі.

Усі будівлі в Японії були дерев’яними, крім грандіозних замків, побудованих за кілька поколінь до народження Мусасі. Тому «тесля» в тексті означає: «зодчий» чи «будівельник».

У нашому будинку не було ліфта, і тому ми підіймалися малесенькими японськими сходинками. Не поспішаючи. Від лампи, яка гасла за нашими спинами, до лампи, що засвічувалася з нашою появою.

Двері до квартири виявилися замкненими. І голосно (мовляв, ні про що не здогадуюся) я сказав:

— Зараз дістану ключі.

І відсунувши однією рукою Юкіко й Марину до стіни, іншою я витяг пістолет і ударом плеча вибив картонні двері своєї квартири.

Стрілець, який ховався в моїй єдиній, на п’ять підлог кімнаті, завмер.

— Кидай зброю.

— Так, — сказав він, і пістолет упав на килим. І тієї ж миті цівка іншого пістолета вперлась мені в потилицю. Як виявилося, ще один нападник ховався в сусідній квартирі.

— Тепер ти, — сказав він.

І ось уже мій пістолет опинився на килимі.

— Руки вгору, — я підняв руки. — А тепер заходь, не соромся.

Перед початком будівництва Тесля відбирає придатний матеріал. Рівні стовбури без сучків, красиві на вигляд, використовують для відкритих колон, прямі стовбури з невеликими дефектами пускають на внутрішні опори. Стовбури бездоганного вигляду, хоча й не дуже міцні, йдуть на пороги, притолоки, двері та розсувні стіни.

— Отже, — я стояв між двома бандитами, які націлили на мене свої пістолети. — Нехай дівчинка віддасть нам те, що взяла в тата, і ми підемо.

— Просто віддай, — сказав Маринці другий із них, ріжучи мені слух незвично природною українською мовою, — і ми вам нічого не зробимо.

— Або ми вб’ємо тебе і заберемо диск самі.

Він підняв пістолет, спрямовуючи цівку в голову моєї дочки.

Добре, що другий усе ще цілився мені в потилицю.

Я навіть не зробив кроку, присів, перехопив його руку і зламав її в трьох місцях.

Перший махнув стволом пістолета в мій бік — і тієї ж миті впав, одержавши удар ногою в підборіддя. Причому достатньо сильний, щоб зламати половину його шийних хребців. Крутнувшись, я зібрався добити другого, але побачив, що той уже мертвий. У нього виявилося слабке серце, яке не витримало больового шоку.

Тож коли я відпустив його зламану руку, він просто впав на підлогу.

Такі Чотири Шляхи — Шлях Хлібороба, Шлях Торговця, Шлях Аристократа і Шлях Художника.

— Ну і що це означає? — поцікавився Сашко, заходячи до квартири. Принісши труп третього стрільця (того, що ховався в заростях холу), він кинув його на підлогу.

— Не знаю, — відповів я і, обернувшись до Маринки, перепитав: — То що це означає?