Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

Мати маленького Біллі завжди нагадувала, що саме він може робити, а що не може. Все, що йому дозволяли, було нудним. Все, що забороняли, — цікавим. Та йому НІКОЛИ-НІКОЛИ не дозволяли зробити найцікавіше — вийти самому за хвіртку саду і дослідити навколишній світ.

_РОАЛД ДАЛ, «МІНПІНСИ»

У світлі рингу він стоїть —

Боксер за фахом і боєць.

І пам’ятає кожну мить,

Коли збивали його з ніг.

А він від болю і ганьби

Кричав: — Доволі, я здаюсь! —

Але бійцем він далі є.

_ПОЛ САЙМОН, «БОКСЕР»

Думаю, я був єдиним із цілої роти, хто без поранень пройшов через усю Нормандію.

_ВІЛЬЯМ КРАФТ, 314-Й ПІХОТНИЙ ПОЛК

Історія гріхопадіння Адама — це історія кожного чоловіка. Вона проста і типова, майже мітологічна за своєю стислістю й глибиною. Отже, кожен чоловік приходить у цей світ, в якому гублять серця. Потім іде історія, з якою ми краще ознайомлені — наша власна. Тоді Адамова історія здається простою і типовою, наша — складною і детальною; у ній набагато більше дійових осіб, а сюжет часто важко простежити. Але наслідок завжди той самий: рана в душі. Кожен хлопчик на своєму шляху перетворення в чоловіка страждає від стріли в центрі свого серця, в місці його сили. Через те, що рану рідко коли обговорюють, а ще рідше зцілюють, кожен чоловік має цю рану. І цю рану здебільшого завдає батько.

НАЙГЛИБШЕ ПИТАННЯ ЧОЛОВІКА

Кілька років тому теплого серпневого пообіддя ми зі своїми хлопцями лазили по скелях у місцевості, яка називається Сад Богів, неподалік від нашого дому. Червоні шпилі з пісковика виглядали, мов спинні плавці якогось великого звіра, котрий щойно виринув із підвалин часу. Всі ми любимо скелелазіння, і наша любов до нього виходить за межі простої пригоди. Є щось утому, як ви стикаєтеся віч-на-віч зі скелястою стіною, приймаєте її виклик і долаєте її, щось таке, що виявляє ваші якості, випробовує і утверджує вас у них. Окрім того, хлопців тягне вилазити на все, що можна — на холодильник, перила, сусідську виноградну альтанку. Отже, є привід купити якесь першокласне оснащення. У будь-якому разі, коли ми лазимо з хлопцями

по скелях, то завжди, перш ніж підніматися, я закріплюю пасок безпеки на вершині скелі, що дозволяє мені підстраховувати знизу. Так я можу навчати їх у процесі, наглядати за кожним рухом, допомагати у складних місцях. Того дня першим мав лізти Сем, і, прикріпивши канат до оснащення, він почав сходження.

Все було добре, аж поки він не вперся в навислий виступ, через який, хоч ти підстрахований, почуваєшся незахищеним і доволі вразливим. Сем не міг подолати того виступу, і чим довше він там висів, тим більший страх його охоплював, і невдовзі син заплакав. Делікатно заспокоюючи його, я сказав йому спуститися вниз, переконуючи, що саме сьогодні нам не треба вибиратися на ту скелю, що я знаю інше місце, де лазити цікавіше. «Ні, - відповів він. — Я хочу вилізти саме на цю». Я зрозумів його. Настає час у нашому житті, коли нам просто необхідно прийняти виклик і перестати відступати. Отож, допоміг синові подолати цей виступ, трохи підтягнувши його, і він пішов угору — швидше і впевненіше. «Залишилося ще трохи, Семе, — підбадьорював я. — Все йде добре. Ось так…. тепер потягнися вправо… ага, відштовхнися від тієї опори… гарний рух».

Зверніть увагу, що стрижневим елементом кожного чоловічого заняття є така «цехова» розмова. Так ми підтримуємо один одного, справляючи враження, що цього не робимо. Чоловіки рідко коли хвалять один одного. На відміну від жінок, ми не захоплюємося одягом і зовнішністю один одного. Ми хвалимо опосередковано, через наші досягнення, виділяємо класний удар чи небезпечний розмах. Поки мій син підіймався, я давав йому поради і напучував. Він підійшов до іншого складного місця, але цього разу плавно його