Читати книгу - "Шукаю тебе, Ксана Рейлі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ні, — тихо відповів хлопець, — не зустрічалися. Чому ти питаєш?
Я знизала плечима, все ще перебуваючи близько до Мафіо. Його запах закутав мене у міцні обійми, з яких мені навіть не хотілося вибиратися. Я напружилася, адже все одно відчувала цю знайому хімію між нами, наче уже колись таке було. Можливо, я просто божеволію?
— Чомусь так здалося, — відповіла я. — Ти нагадуєш мені одну людину, з якою у мене колись не склалися стосунки через певні непорозуміння.
— Справді? — перепитав він. — Які непорозуміння?
— Думаю, що тобі це не буде цікаво, — я спробувала усміхнутися. — Мабуть, через те, що не бачу тебе, довіряю своїм відчуттям. З тобою вони в мене особливі.
— Ти скоро закохаєшся в мене, а навіть не знаєш, як я виглядаю.
— Хіба не в цьому суть шоу?
— Шоу.., — сказав він та дивно засміявся. — Це усе просто шоу.
— Ти ж знав, куди йшов. Не віриш, що у таких шоу є місце для справжніх почуттів?
— Я вірю в те, що відчуваю і мені байдуже шоу це, чи ні.
— І що ти відчуваєш зараз? — пошепки спитала я, затамувавши подих. — Тут, зі мною.
— Мабуть, те ж, що і ти, — так само тихо відповів Мафіо та знову поцілував мене.
Після цього побачення у мені з'явилися дивні відчуття та емоції. Я розуміла, що мені байдуже, хто ховається за маскою Мафіо. Мої почуття до нього були справді сильними. З жодним іншим учасником у мене не було такого, але за домовленістю я повинна у фіналі обрати Єгора. Це наче якийсь злий жарт, замкнута петля, що забороняє мені бути з тим, з ким я справді хочу. З Матвієм, на жаль, не склалося. Мабуть, наші стосунки все ж з самого початку були неможливими. Хоч він і казав, що це доля, але схоже, що ні. Матвій уже в минулому, хоч і маленька частинка мого серця хоче, щоб це було не так. Проте, Мафіо тут. Я не знаю, як він виглядає, а моє серце готове належати йому. Дивно, але таке враження, наче воно вже йому належить.
Я сиділа у своєму будинку, дивлячись на стелю. Мене ніхто не турбував, але я відчувала себе тут самотньо. Не знаю, що сталося, та емоції заволоділи мною. Я взяла блокнот і вперше написала пісню, свою пісню.
Наступного дня мене чекала зустріч з Єгором та Алексом. Цього тижня у нас не було побачень, тому ми зустрілися на невеликому пікніку в парку. Насправді я здивувалася, що хлопці не конкурували за мою увагу, а поводилися як справжні друзі. Приємно було бачити їхнє легке спілкування.
Чергова церемонія не забарилася. Я так сильно хотіла, щоб якнайшвидше завершилося це шоу, але зараз мене лякало те, як швидко летить час. Вікторія вкотре потурбувалася про мій зовнішній вигляд і цього разу на мені була шкіряна чорна сукня. Як завжди підбори, темний макіяж та зачіска. Цього разу я прийняла рішення попрощатися з Томом. Таким чином залишилося лише три учасники та останній тиждень перед фіналом. На мене чекало три цікавих побачення та чергова церемонія, на якій доведеться ще з кимось попрощатися. Здається, я вже дуже добре знала, хто саме покине шоу. Мені справді хотілося обрати того, що і моє серце, але саме шоу та і моя домовленість з Єгором, вимагали зовсім інше.
На зустріч з Алексом я їхала у красивому білому лімузині. Уявлення не мала, що саме на мене чекає. Чомусь образ у мене був такий, як для виходу на червону доріжку: вузька біла сукня з відкритими плечима та вирізом до середини стегна, а ще брендові сріблясті туфлі на високих підборах. Мені зібрали волосся у високу зачіску, залишаючи спереду невеликі пасма волосся. Згодом автомобіль зупинився біля величезної будівлі. Двері відчинилися і я побачила, що мені хтось подав руку, допомагаючи вийти з автомобіля. Холодний вітер неприємно подув на мою шкіру і від цього я здригнулася. Коли підняла погляд, то побачила Алекса у красивому чорному костюмі.
— Привіт, Ель! — сказав він і нахилився, щоб поцілувати мене в щоку.
Як виявилося, це саме Алекс подав мені свою руку і він досі тримав мою. Я усміхнулася, намагаючись не показувати, що мені холодно. Повільно пройшлася поглядом по околицях і направду побачила червону доріжку.
— Ох, що це? — трохи здивовано спитала я.
— Як мені відомо, ти дуже любиш ці зіркові виходи, — почав Алекс, — але останні тижні живеш за межами свого звичного світу, тому я вирішив перенести його сюди.
— Гм, це цікаво!
— Хоч я і не зірковий хлопець, але сьогодні ми зможемо з тобою стати тими зірками, яким усе дозволено.
— Мені це подобається.
Ми повільно пройшлися червоною доріжкою, а тоді зайшли всередину цього палацу. Мені одразу ж стало тепліше і я нарешті змогла розслабитися. Це місце вразило мене своєю красою. Мармурова плитка, білі стіни та дорогі золоті люстри. Усюди були розвішані портрети завойовників, художників, архітекторів та інших відомих людей. Алекс продовжував мене вести довгим коридором, поки я заворожено дивилася на ці стіни. Ми зупинилися біля якихось дверей.
— Як ти могла помітити, ми зараз знаходимося у давньому палаці, — заговорив Алекс. — Збудований він був у дев'ятнадцятому столітті, але вже піддавався декільком реконструкціям. Я підготував для нас фотосесію у стилі тих років і нам доведеться змінити декілька образів.
— Вау! — вражено і трохи здивовано сказала я. — Думаю, що це буде щось неймовірне.
Алекс постукав у великі двері й вони відчинилися. Перед моїми очима з'явилася величезна зала. Я вже навіть уявила, як тут колись танцювали заможні люди на балах.
Ми попрямували у ту сторону, де мала відбутися фотосесія. Я помітила Вікторію, а також Юлю — дівчину, що займалася макіяжем. Вона швидко почала поправляти щось на моєму обличчі.
— Заплющ очі, Еліно! — сказала вона. — Я тобі тут додам ще золотистих тіней.
Я зробила так, як сказала Юля. Взагалі ця дівчина на відмінно справлялася зі своєю задачею.
— Усім привіт! — раптом за моєю спиною заговорив знайомий голос, від чого я помітно напружилася. — Мене звати Матвій, і я буду вашим фотографом на цьому побаченні.
Я різко розплющила очі й відчула, як нестримно забилося моє серце. Це що, жарт такий? Але ж ні! Мені навіть не треба було дивитися у його сторону, бо я знала, що це точно він.
— Ви вже готові? — знову спитав Матвій. — Ух! Що ж ви такі серйозні? Розслабтеся, бо інакше фото вийдуть погані.
Алекс глянув на мене, а я натягнуто усміхнулася та кивнула, даючи зрозуміти, що готова. Він взяв мене за руку та повів на те місце, де нас мали фотографувати. Я опустила погляд, бо чомусь боялася дивитися на Матвія. З'явився страх, що я побачу в його очах байдужість. Як же я могла так сильно закохатися? На цьому шоу є Алекс, Єгор та Мафіо, але моє серце все ще відчуває почуття закоханості до Матвія. Я непомітно глибоко вдихнула та підняла свій погляд, зустрічаючись зі знайомими зеленими очима. Раз... Два... Три... Здається, серце почало калатати з шаленою швидкістю, а всередині з'явилося дивне хвилювання. Таке враження, наче усі метелики в моєму животі в один момент прокинулися і вирішили затанцювати вальс.
— Еліно, невже ви така холодна, як ваше прізвище? — раптом заговорив Матвій і награно усміхнувся. — Де ж ваші емоції? Ви наче привида побачили.
— Фактично так і є, — тихо буркнула я. — Не хвилюйтеся, я просто намагаюся прийти в себе після цієї несподіванки.
— Ти про що? — спитав у мене Алекс.
— Ні про що, — відповіла я та широко усміхнулася. — Починаємо?
Він кивнув і розпочалася наша фотосесія. Хоч я і намагалася зібратися, але мені це не дуже вдавалося. Поява Матвія повністю вибила мене з колії. Я старалася не зважати на нього, вдавати, що бачу його вперше, але мене видавали мої довгі погляди в його сторону, моя розгубленість і незібраність. Таке враження, наче моя доля зовсім не любить мене. Від цього навіть з'явилося бажання поплакати. Принаймні, мені страшенно захотілося побути самій. Матвію ж легко вдавалося показувати, що ми нібито не знайомі. Він проявляв таку байдужість у мою сторону, що мені навіть стало образливо. Постійно жартував і говорив так, наче ми просто на фотосесії. Але ж у нас є спільне минуле, хоч воно було й недовге. Здається, я закохалася в нього більше, ніж він в мене.
— Я хочу змінити образ, — сказала я після чергової пози для фотографії.
— Так швидко? — трохи здивовано спитав Алекс.
Я кивнула, відчуваючи неприємний клубок у горлі. Мені стало ніяково перед Алексом, але я просто хотіла хоч на декілька хвилин побути наодинці.
— Далі по коридору є кімната, де лежать речі, в які тобі треба переодягнутися.
Я кивнула та опустила голову. Обійнявши себе руками, пройшла повз Матвія до коридору, а тоді попрямувала вперед, шукаючи місце, де можна сховатися. Мене дратували ці камери, ці всі люди й ця ситуація. Я пройшла ту кімнату, з якої лунали голоси Вікторії та Юлі. Мабуть, вони чекали на мене, щоб допомогти підготуватися для нового образу. Пощастило, що зараз біля мене не було камер. Звісно, вони б не знімали, як я переодягалася. Я зайшла в першу-ліпшу кімнату і просто сіла на якесь старе крісло. Сльози вкотре з'явилися на моїх очах, а у мене не було жодного бажання їх стримувати. Я обійняла себе руками, відчуваючи, як не приємна солона рідина стікала по моїх щоках. Це якесь божевілля! Чому я взагалі плачу через його байдужість? У нас не склалося і час уже змиритися з цим. Та чомусь моє серце, мої почуття та навіть мій розум не хочуть цього приймати. Раптом двері відчинилися і я налякано піднялася зі стільця. Не очікувала, що хтось зайде сюди. Швидко почала витирати сльози, та коли обернула голову до дверей, то побачила Матвія.
— Як ти мене тут знайшов? — холодно спитала я.
— Це було нескладно, — відповів він. — Ти двері погано зачинила.
— І навіщо ти прийшов? — я склала руки на грудях. — Не думаю, що поговорити.
— Ти через це шоу відмовила мені?
Я закотила очі та відвела погляд. Матвій же підійшов ближче до мене. Я зробила декілька кроків назад, але зустрілася з якимось столом. Здається, мені звідси нікуди не втекти.
— Ні, через Єгора, — буркнула я. — Хіба не так? У мене ж були два хлопці, яким я крутила голову. Саме це ти мені говорив.
— Еліно, я питаю тебе зараз про шоу, а не про того Єгора! — трохи роздратовано сказав Матвій.
— Так! Через це тупе шоу, зрозуміло?
— Ти не казала мені.
— Ти ж навіть слухати мене не хотів. Я хотіла тобі все пояснити, але ти просто повірив тим пліткам. Коли я погодилася стати головною героїнею "Шукаю тебе", то ми з тобою ще навіть не були знайомі. За умовами шоу мені заборонялися будь-які стосунки, тому я і відмовила тобі. Так вийшло, що мій продюсер захотів скандалу, щоб додати мені популярності. Всі знали, що мене кинув хлопець і усіх цікавило моє особисте життя. От Єгор і поцілував мене на камеру, а потім з цього роздули, що у нас нібито роман. Через це ще проблеми були з цим шоу і довелося продюсера робити ще одним учасником. От і все!
Я глянула на Матвія та помітила, що він уважно дивиться на мене. Зрадницькі сирітки з'явилися на моїй шкірі, а я мимовільно затремтіла, як осінній листок.
— Еліно, — він раптом взяв мене за руку, — колись це здавалося мені неможливим, але зараз я ніяк не можу перестати думати про тебе.
— Досить, будь ласка, — тихо сказала я, знову відчуваючи сльози.
— Не плач, гаразд? — мовив Матвій і ніжно витер мої сльози. — У нас усе буде добре.
— Добре? — перепитала я. — У фіналі шоу я повинна обрати Єгора, а потім три місяці мені треба прикидатися, що ми разом. Ти будеш це терпіти? Ні, я знаю, що не будеш. Від цього усім буде лише боляче.
— Раніше я казав, що ти і я — це доля. Нічого не змінилося, Еліно.
— Знаєш, у мене тут стільки чоловіків, але я завжди згадую про тебе, порівнюю їх з тобою, шукаю схожості. Я досі сподіваюся, що Він — це ти! Але ж це просто неможливо.
— Хто він? — спитав Матвій, глянувши мені в очі.
— Байдуже! — відповіла я. — Мені час повертатися і тобі теж.
Я спробувала пройти повз нього, але він раптом притягнув мене надто близько до себе. Я зустрілася поглядом з його зеленими очима і затамувала подих. Мені вмить стало дуже жарко, наче усередині щось палало. Раз... Матвій повільно наблизився до мого обличчя. Два... Він опустив свій погляд на мої губи. Три... Хлопець доторкнувся своїми вустами до моїх у нестерпно ніжному поцілунку. Я заплющила очі, відповідаючи йому. Такі дивні й водночас знайомі відчуття з'явилися всередині. Я зрозуміла, що дуже сильно скучила за ним та водночас шалено хотіла. Поклавши руки на його шию, подалася вперед, щоб бути ще ближче до нього. Це саме те, чого мені так сильно не вистачало на цьому шоу.
— Зачекай! — прошепотіла я, відсторонившись від нього. — Так не можна. Відпусти мене!
— Ні! — Матвій похитав головою.
— У мене побачення з іншим, а я зараз цілуюся в якісь кімнатці з запрошеним фотографом. Це ненормально! Я відчуваю себе зараз жахливо, розумієш? Ніхто не заслуговує такого ставлення до себе, — сказала я та все ж відійшла від нього. — Ні Алекс, ні Єгор, ні... Мафіо.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шукаю тебе, Ксана Рейлі», після закриття браузера.